Поблизу села Тараканів у Дубенському районі Рівненщини стоїть закинута фортеця часів Першої світової війни – Тараканівський форт. Це єдина споруда подібного типу в країні і один з найграндіозніших проектів Російської імперії. Нині – це цікава руїна, яка приваблює сміливих туристів. Вхід до неї вільний, але про дорогу краще розпитати місцевих.
"Форт звели 1890-ого за наказом царя Олександра ІІІ із каменю, цегли та бетону. Основна мета фортеці була захищати залізницю між Львовом та Києвом. Сюди провели навіть електрику та телефон, - розповідає історик Юрій Пшеничний з Дубна. - Однак найдивніше, що новозбудований форт жодного разу не використали за прямим призначенням. Починаючи з 1900-ого року це був просто військовий склад або в'язниця. Коли росіяни звідси пішли, тут у різний час побували австрійські, німецькі, польські вояки. А єдиний великий бій фортеця пережила під час Брусиловського прориву".
Форт звели у формі ромба, кожна із сторін якого має 240 метрів, всередині стоїть двоповерхова казарма – вийти до неї можна через довгий підземний прохід. Ще минулого століття навколо фортеці насадили ліани для маскування. Нині вони рясно оплели дерева та стіни і через це форт нагадує закинуте місто із фантастичного бойовика.
Подекуди серед зелені видніють жовті надписи-попередження "Заборонена зона". Навколо валяються уламки цегли, які падають згори. Уся споруда вкрита підписами тих, хто тут побував. На одній з цеглин хтось вишкрябав дату "1905-й" рік – кажуть, цей автограф справжній.
"Тут були не тільки склади й казарми, але й навчальні класи для новобранців, де їх вчили читати та писати, колодязі, пекарня та навіть власна церква у казематах, - додає Юрій Пшеничний. - Коли форт будували, житлові приміщення були розраховані на 800 осіб артилерії та піхоти, хоча найбільше тут мешкало всього 329 чоловік. З них тільки десяток – командирський склад. Солдати часто хворіли через сирість і погану їжу, просили поліпшити умови. Однак бунт 1905-ого року придушили".
"Колись тут було кілька ям-пасток, у які можна було несподівано звалитися у темряві. Їх уже позакривали, але все одно треба бути дуже обережним і дивитися під ноги. Обов'язково взяти з собою ліхтарик та запасні батарейки", - місцевий Олександр Махновець багато років вивчає підземелля форту. Він називає себе неофіційним комендантом фортеці, бо прибирає сміття і проводить екскурсії для приїжджих.
У підземних переходах часом стає моторошно через безлюддя. Махновець розповідає, що фортеця має безліч таємниць та моторошних історій про привидів. Одна з популярних легенд – про потужний та досі діючий генератор, який десь у підземеллі заховали німці під час Другої світової війни. Якщо потрапити у зону його дії, то можна нібито мандрувати у часі.
"Унизу дуже волого і холодно. Буває таке, що стіни злегка б'ються струмом, особливо коли надворі іде дощ. Можливо, це просто стара електропроводка пробиває – на стелі і стінах досі видніють її сліди. Але де ж тоді джерело струму? - знизує плечима Махновець, який отримав від туристів прізвисько "Сашко-форт". – Подейкують також, що тут були ще додаткові підземні яруси з вентиляцією, але "енкаведисти" їх забетонували - начебто у підземеллях військові колись проводили випробування таємної зброї, а потім цю лабораторію законсервували. Оповідають і про привидів, про дивні звуки чи спалахи у коридорах, про глухі вибухи десь глибоко під землею. Такі історії люди люблять переказувати одне одному, щоб цікавіше було тут блукати. Насправді, підземелля ще мало вивчені".
Для прогулянки фортом найкраще обирати закритий одяг. По-перше, у підземеллях холодно. А по-друге - повсюди на території росте отруйний борщівник Сосновського. Якщо ненароком зачепити його листя, то шкіра вкриється великими пухирями, які не сходять по кілька місяців. Токсичний сік рослини особливо реагує на сонячне світло. Рослина виростає до 1,5-2 метри заввишки, цвіте великими білими "парасольками".
"Кропива у порівнянні з борщівником просто "відпочиває", - попереджають місцеві селяни. - Опіки настільки сильні, що люди часто потрапляють до лікарні, а діти - навіть до реанімації. В окремих випадках шрами можуть залишитися на все життя. А тут його ніхто не косить – росте по всьому форту, як бур'ян".
Наступного року рівненські чиновники планують облаштувати у форті музей Першої світової війни. Наразі ведуться перемовини з Міністерством оборони, на балансі якого перебуває ця споруда.
"Завжди заздрю людям, які приїжджають сюди вперше – враження зашкалюють у всіх мандрівників без винятку. Це чудова туристична принада з унікальною історією, а знаходиться вона всього за 200 метрів від траси Київ-Чоп. За добу по цій дорозі проїжджає до 5 тисяч легковиків – українців та іноземців. Уявляєте, скільки мандрівників могло би сюди завернути, якби створити тут нормальну інфраструктуру? – каже заступник голови облдержадміністрації Олексій Губанов. – Для музею достатньо реставрувати частину будівлі. Експонати готові надати люди, які займаються історичною реконструкцією. Є також архів старих фотографій тієї доби. На додачу можна відкрити ресторан у стилі початку минулого століття. Все це плюс таємнича атмосфера закинутого форту – і сюди залюбки поїде ще більше туристів".
3 
2164
Коментарі
2