55-літня Олена вже багато років легально проживає у Німеччині. Тут живуть, працюють та навчаються її діти. Тому вона детально розповідає про освітню систему Німеччини, працевлаштування, заробітну плату, податки, про життя іноземців.
"Почнімо з того, що після дитячого саду всі діти повинні йти у початкову школу- Grundschule і вчитися там 4 роки. Всі ці 4 роки за дітьми спостерігають, щоб визначити -куди далі. Після закінчення 4-го класу існує три шляхи: Hauptschule, школа, де навчаються діти з низьким рівнем знань і здібностей, школа середнього рівня Realschule та гімназія. Якщо вчителі не побачили жодних можливостей або якщо їх немає, то учень потрапляє до школи найнижчого рівня. Вчитися там легко, навчання до 10-го класу.
Як правило туди потрапляє дуже багато мігрантів, зокрема й українці. Причина в тому, що переїхавши до Німеччини, батьки не зовсім відчувають різницю між школами і віддають дитину сюди. Тим паче, соцпрацівники радять цю школу, аргументуючи це тим, що тут наче б то легше вчити мову. В іншу школу з цієї вибратися важко. Про вищу освіту можна забути, як і про гарну роботу", - розповідає жінка.
"Realschule - зовсім інша справа. Вчитися, щоправда, треба на 2 роки довше. А найкращий варіант - гімназія. Звідти відчинені всі двері. Хочете бути лікарем, архітектором, президентом? Будь ласка. Тут навчання триває ще на рік довше - до 13 класу. Далі до університету", - продовжує вона.
"Німецькі діти, та й дорослі теж, не знають математики. Річ у тім, що освіта має нахил на іноземні мови, в Україні - на технічні дисципліни. З першого класу починається вивчення першої іноземної мови - англійської. З 5-го класу - друга іноземна мова, часто іспанська або французька. При цьому немає предметів, які важливіші за інші. Матеріал з усіх предметів проходять поверхово, щоб дитина після школи сама вирішила, що їй ближче. Тобто в підсумку отримуємо людину, яка володіє двома іноземними мовами і знає, чого хоче в житті. Але є й проблеми. Освічені німці зі знанням трьох мов можуть працювати в різних країнах, що вони успішно й роблять. Багато хто живе в США, Канаді, Австралії та Швейцарії. Висококваліфіковані фахівці виїжджають, на їх місця приходять люди, які теж не змогли знайти собі місця під сонцем на Батьківщині. Прибувають вони з країн Східної Європи, Азії та Африки. Їх треба навчати мови, інтегрувати, пристосувати до роботи з найсучаснішим обладнанням. Це все коштує грошей і часу", - розповідає жінка.
"Є такі, що насправді приїхали у пошуках щастя. Ці люди знаходять роботу, вчать мову і платять податки. Інакше їм не вижити. Але є й інша категорія - люди, які прибули з єврейської лінії або як німці. Їм належить усе: безкоштовна освіта, допомога з безробіття, громадянство (німцям). Є ще одна категорія – ті, хто нічого не робили і робити не збираються. Як правило це африканці, турки і громадяни колишнього Радянського Союзу. Вони отримують допомогу по приїзду близько 400 €, тобто вище їх нормальної зарплати і держава надає їм квартиру, в якій вони оплачують тільки комунальні платежі. Реально все вигладає так: знайшовши роботу прибиральника чи охоронця, скажімо, за 1000 євро в місяць, заплативши всі податки (300-400 євро), за квартиру, працюють кілька місяців, а потім повертаються на держзабезпечення, бо гроші ті самі, а працювати не треба, мову вчити не треба. Це велика проблема, тому що всі податки, які сплачують люди, що працюють, йдуть на оплату життя "соціальників". Причому якщо перші роки "соціальні" просто не хочуть працювати, то після років 5 вони вже й не можуть", - підсумовує Олена.
"Але в цілому жити тут набагато краще і безпечніше. Є впевненість у завтрішньому дні, майже немає злочинності та медицина на гідному рівні. Я думаю, що Україна коли-небудь прийде до цього і зрозуміє, що корупція і збагачення себе коханого за рахунок власних громадян не призведе до хорошого життя і чистої совісті, - переконана вона.- Традиційно на території сучасної Німеччини основними є дві релігійні течії - католицтво і лютеранство. Звісно, кожен громадянин може сам вибрати релігійні уподобання. Згідно з конституцією Німеччина є світською державою, але тут існує церковний податок. Платник податків може вибрати, якій конфесії будуть відраховані його платежі. Можна не оплачувати цей податок, якщо офіційно повідомити відповідні органи про те, що ти – атеїст", - ділиться жителька Німеччини.
"Вважають, що релігійність німців досить низька, адже в Німеччині не існує християнських профспілок, а також немає великих релігійних навчальних закладів. Проте релігійність, хоч і не на найвищому рівні, таки має певний вплив на суспільне життя, наприклад , робота у неділю була заборонена - цей закон скасувати не можуть до сьогодні", - аргументує Олена
"У Німеччині дозволене жебрацтво, і гроші, здобуті таким способом, не оподатковуються. Жебрацтвом вважають і танці на вулиці, будь-які спроби якось звеселити народ в обмін на пожертвування – тут же братство. Жебраків можна досить умовно розділити на німців, циган, чорних і всіх інших. Вони ходять на вулицю, як на роботу, і трудяться з гордістю, як справжні актори, відпрацьовують свою програму з повною віддачею. Німці дають їм гроші. Кажуть часто: "це теж праця, принаймні чесна" або "дай нам, Боже, не опинитися на їхньому місці, треба допомагати, коли є зайва копійка", - ділиться враженнями жінка.
"Чорних жебраків так не поважають, але грошей теж дають, тому що вони часто просто приголомшливо танцують. Вони вміють, коли захочуть. Ще вони зазвичай обсипають глядачів благословенням. Цигани – навпаки, обсипають людей прокльонами. Вони - автори найзбоченіших злих побажань, тикають людям в обличчя дітьми, накачаними снодійними, лізуть в кишені і вимагають. І не відстають. Якщо їм ввічливо відмовляють, негайно переходять на лавини прокльонів і недобрих пророкувань. Їх ненавидять і забобонно бояться. Всі інші - це росіяни, які грають класику на баянах або "Аве Марію" на синтезаторах, чехи-скульптури, поляки зі своїми електронними звуками", - завершує вона.
1 
2164
Коментарі
4