Фото: Фото Федора Гонци

Черкащанин Федір Гонца 6 днів відпочивав у Білорусі. Їхав з метою подивитися на пам'ятки та парки Західної Білорусі.

"Країна багата на цікаві пам'ятники архітектури. Особливо, Західна Білорусь. Тут широкий діапазон історичних стилів від XІІ ст. і до сучасності. Тут і приклади справжньої готики, і бароко, і класицизм, і модерн. Дуже цінним є збереження планування і фонової забудови Гродно. Багато цікавих прикладів якісної радянської архітектури. Найбільший парк що мене вразив, це палацово-парковий комплекс в Нясвіже. Так, там є проблеми з реконструкцією (використання сучасних матеріалів), але загалом стан пам'ятки набагато кращий, ніж багато наших відомих пам'яток.

На поїздку витратив 2000 грн. І це при тому, що я не економив. На внутрішні подорожі витратив 60 гривень. (Гродно-Ліда автобусом за 36 грн, потяг Мінск-Гродно по 24 грн плацкарт). Вразив сервіс у потязі Київ - Мінськ: в купе було меню на ранок (3 варіанти) і за годину до прибуття, в спеціальних коробках провідник принесла нам сніданки з трьох блюд (хто які замовляв). У міжміських автобусах стоячих пасажирів немає.

Додому привіз традиційні подарунки з Білорусі - вироби з льону високої якості, вони його експортують по всьому світі, книжки, шоколад і "Крамбамбулю". Вироби з якісного льону дорогі, як і скрізь, а 1 кілограм шоколаду коштує 120 гривень. Але це справжній шоколад твердий та гіркуватий. Крамбамбуля - це настоянка за 60 грн.

Здивувало багато чого: найперше — чистота і доглянутість. Відсутність п'яних на вулицях. Бомжів не бачив. Сподобався стан благоустрою у великих містах і селах, вуличні вазони на пішохідних переходах, клумбах, біля магазинів. Це є навіть в селах. Я мандрував туристичними і перспективно-туристичними маршрутами, тому не можу сказати за всю країну, але те, що я бачив з вікна автобуса, то було дуже доглянутим. Білоруси дуже люблять свій край. Стільки мотокіс та газонокосарок постійно в роботі я не бачив більш ніде, бур'янів не зустрічав - ні обабіч доріг, ні в містах, ні в селах. Навіть склалось враження - що косіння газонів, це одне з хобі, бо це робиться не тільки комунальними службами, музеями чи парками.

Архітектури пострадянської багато в Мінську, я їздив історичними містами, там - переважно історична. Такої глобальної реконструкції міста, як у Гродно, я давно не бачив. У нас таких прикладів просто немає. Як з'ясував потім, з 2003 року в рамках програми з благоустрою білоруських міст розпочаті активні роботи по відновленню історичного вигляду міста. Багато зразків цікавої радянської архітектури і взагалі велика кількість скульптур.

За спостереженнями суб'єктивними, багато білорусів живуть з кредитами, купують речі в кредит. І багато вагітних — це вірна ознака того, що люди живуть добре. У столиці рідко помітиш "жигулі" чи "москвич", хоча і є, але переважно більше сучасні машини середнього класу, автомобілів представницького класу в рази менше, ніж в нас.

Білоруси багато подорожують: як в Крим так і Європою. З Мінська зовсім близько до кордону з Литвою, в Гродно - до Польщі. Тому міжнародний туризм є, і внутрішній розвивається інтенсивно. Це видно з популяризації в середині країни білоруських пам'яток - путівники, карти-схеми, альбоми, все це є у вільному доступі в кожному книжковому магазині.

Дівчата дуже красиві. Мабуть, через те, що північні слов'яни зазнали менше татаро-монгольского  впливу на родовід, ніж центрально-українські. Високі, стрункі з гарними рисами обличчя. Скромні, але мабуть скромність - це одна з головних чеснот білорусів. Скромність і самоповага. Люди щирі, добрі і привітні. До туристів ставляться дуже привітно. Можливо тому, що на рюкзаку в мене майорів невеличкий прапорець України, я намагався у звертанні використовувати білоруську мову, наскільки я міг то осилити за той час. Завжди підказували, допомагали з дорогою. Декілька разів звертався до міліціянтів, то вони давали візитівки готелів, чи казали куди краще пройти.

Одягнуті білоруси подекуди краще ніж українці. На вихідних особливо святково, бо йдуть до костелів та церков. У Західній Білорусі дуже багато діючих католицьких костелів і монастирів.

Для "шопінгу" виїзджають за кордон - для того є шопінг-віза за 10 евро, яка дається на рік, а близькість кордонів Євросоюзу тому сприяє. У Мінську є й великі магазини, але з високими цінами.

Ціни такі самі як і в нас, але на пальне вдвічі менше. У невеликих містах рівень життя такий самий як і в нас, але в середньому на 500-1000 грн білоруси отримують більше за нас. В столиці, як і в будь-якій столиці,  рівень життя вищий, але ж і ціни не малі.

Їжа скрізь якісна. Харчуватися можна навіть в кафе при вокзалах. Після їхніх біляшів чи інших страв мені не було зле ні разу. В кафе їжа смачна, в ресторанах теж. Після Білорусії в мене склалось враження, що ми їмо просто мотлох. У них хліб є хлібом, а не те, що інколи можна у нас купити. М'ясні вироби є дійсно зі смаком м'яса, навіть дешеві сорти. Молочні вироби - з молока, а не з сухих порошків, видно по тому, що залишають слід (білий наліт) на посуді. Виробники намагаються дотримуватись стандартів, не дарма і росіяни і українці везуть з Білорусі ковбаси, згущенку і солодощі.

До України білоруси ставляться з любов'ю. Багато родичів, тисячі людей щодня перетинають кордон в той чи інший бік, багато сімей. Білоруська найближча до української мови - цікава і мелодійна. На жаль, в столиці мало спілкуються білоруською, а от в обласних центрах чи селах - вона скрізь. Але поступово свідома своєї мови молодь з'являється і в містах. Все як у нас. Ми дивимось на Білорусь крізь призму "Бацька - одіозна фігура", але крім політики там є прекрасні люди, які щиро люблять свій край, не гаслами, не популізмом, а своєю працею.

×