Киянин Роман Козуб, 29 років, торік у травні разом з чотирма товаришами здійснив веломандрівку Мадагаскаром. Подорожували островом 16 днів. Вся поїздка обійшлася у 20 тисяч гривень, з них 12 тисяч – дорога. Їхали поїздом до Москви, а потім летіли в Дубаї, звідти – на Маврикій, а з Маврикію – в столицю Мадагаскару Антананаріву.
"Місцева валюта називається "аріарі" і має доволі приємний для нас курс: 1:250, - розповів Роман. - Найстарша купюра – 10000 аріарі (40 грн), тож Ви собі можете уявити, скільки на руки ми отримали папірців по 10к аріарі, якщо поміняли 300 доларів. 618000 аріарі – звучить! Для простоти розрахунків вони кожні 100000 скріплюють степлером, тому у нас було багато приємних пачечок їхніх грошей. Один товариш мені колись сказав – мені не подобається їздити туди, де потрібно рахувати кожну копійку, я йому порекомендую поїхати на Мадагаскар – там точно ніяких копійок рахувати не потрібно."
Каже, що воду купували у магазинах. Ту воду, що п'ють місцеві, боялися брати. Їжу готували на бензинових пальничках, хоча за розведення вогнища там не штрафують. Ціни часом дуже відрізняються від українських:
Олія соняшникова (1л) – 5400 аріарі = 22 грн
Господарче мило (100г) – 500 аріарі = 2 грн
Рис (200г)– 370 аріарі = 1.5 грн
Вода (1.5л) – 1400 аріарі = 6 грн
Хліб (невеличкий багетик) – 300 аріарі = 1.2 грн
Помідори (3 невеличкі)– 200 аріарі = 0.8 грн
За словами Романа, малагасійці дуже добре ставляться до мандрівників, тож нерідко обдаровували його:
"На одній ятці я побачив великий кристал солі розміром з куряче серце і запитав скільки він коштує, то продавець відповів,що нічого він не коштує і подарував так."
Не оминули увагу Романа і ціни на бензин. Там він дорожчий, ніж в Україні.
"Поряд з великим кругом автомобільної розв'язки стояла дуже вже бувала заправка. На даний момент нас цікавив бензин. Ціна на бензин була трохи вища ніж у нас – 3240 аріарі за літр, себто – 12.96 грн за літр. Ми купили 2 фляги бензину і щасливо відчалили, але перед тим я ще встиг зазирнути у магазинчик і побачив там морозиво. Однак я не ласун, мене воно не вразило, але тепер я знав, що за 200 г кольорової замороженої водички треба віддати 2500 аріарі – аж 10 грн!"
Їдять Мадагаскарі, в основному, страви з рису та зебу (горбата корова) й курей.
"Зебу дуже схожа на корову, але з горбом – така собі горбата корова. В основному використовується як тягова сила і м'ясо. Маю припущення, що вони їх не дуже і доять, бо за такого клімату молоко дуже швидко псується."
Задля безпеки компанія Романа харчувалася в ресторанах. Каже, малагасійська кухня не дуже різноманітна.
"Їсти багато їхнього національного ми боялися, тож пробували такі страви тільки в ресторанах. Ще у маленьких генделях купували рисові пончики, зовні вони схожі на сирий сирник. Якщо чесно, він не смачний. У них ще є хлібні пончики, схожі на наші пухкі бублики. Скрізь продається варена вермішель з усілякою зеленню. Є страви з курки. Кури там жахливо худі, наче їх зовсім не годують. Ближче до океану більше страв з морепродуктів. Величезні креветки там дешевші за багнюку. Але ми сирі не купували, їли в ресторанах. Пам'ятаю якось за дуже помірні гроші принесли порцію – величезну купу рису і шість здоровенних креветок з соусом. Мають свій національний напій – "Бон-Бон Анлесс". Схожий на лимонад. Я його, де бачив, там і пив, навіть додому привіз."
На острові продається багато продуктів французького виробництва, бо Мадагаскар - колишня колонія Франції.
"У магазинчиках цієї країни продаються 2 види тушонок – французька з яловичини і мадагаскарська з зебу. Ми купили і ту, і ту. При відкриванні, французькі баночки не потребують ніяких магічних ключів, заклинань чи ножів і всередині схожі на фарш. Малагасійські консерви більш брутальні і нагадують звичайну українську тушонку – як зовні, так і всередині. На смак зебу смачніша за французьких корів, але то може французькі корови такі миршаві чи що."
Коментарі
5