Регіон Марамуреш в Румунії - це живописні Карпати, затишок провінції та близькість до України. Найкраще сюди дістатися через митний перехід "Солотвино-Сигіт".
Щоденно з Києва до прикордонного з Румунією Солотвиного на Закарпатті курсує потяг. Також сюди зручно потрапити поїздом зі Львова, що прибуває зранку біля 9.00. Піша прогулянка від вокзалу до контрольно-пропускного пункту триває з чверть години. Від 30 хв до години забере проходження кордону. І турист одразу потрапляє у місто Сигіт.
Туристичний центр міста - компактний. Складається з центральної вулиці та кількох відгалужень від неї. Тут на вулиці можна почути місцевий діалект української. У самому центрі стоїть пам'ятник Тарасу Шевченку та український ліцей. Українців у Сиготі живе 1,2 тис. Значно більше їх у навколишніх селах. Загалом у Марамуреші проживає понад половина усіх румунських українців - 34 тис.
Читайте також: Репортаж "Тут у школі на перерві ще українською говорять, а у Бистрому вже і в сім'ї по-румунськи" - як живуть українці Румунії
Території з українським населенням - Буковина, Бессарабія та трохи Закарпаття - стали румунськими після Першої світової війни. У пошуках корінних українців краще їхати до села Руська Поляна. Тут їх живе найбільше в Румунії - 10 тис., або 97% усіх мешканців. Називають себе гуцулами. Село розташоване у глибинці серед зелених гір. Місцеві здають свої оселі гостям. Це один із способів заробітку селян. Більшість молоді їде у пошуках роботи до Італії, Португалії та Іспанії.
"Коли кажу в Бухаресті, що я з Марамуреша, одразу чую: "А, Веселий цвинтар", - говорить Стефан, походить з українського села, живе у столиці. Веселий цвинтар розташований у селі Сепинці. Відомий унікальними кольоровими дерев'яними нагробками. На них вирізьблені сценки з життя покійного. Часто його показують за справою, якою займався усе життя. Зображення інколи супроводжують дотепні вірші: "Під цим тяжким хрестом спочиває моя теща. Якби ще три дні прожила, тут би спочивав я", "Тут спочиває моя теща. Хто її розбудить - горе тому буде", "Горілка і жінки зруйнували моє життя".
Цвинтар почав набувати теперішнього вигляду 1935 року. Тоді місцевий художник Йоан Петраш зробив першу "веселу" епітафію. Зараз на цвинтарі близько 800 надгробків. Замовити такий новий коштує 500 євро.
Марамуреш відомий традицією дерев'яної церковної архітектури. Храми з високими шпилями можна зустріти по селах, або поїхавши до монастиря у Берсані. Комплекс включає одну з найвищих дерев'яних церков країни - 57 м, перебуває під охороною ЮНЕСКО. Також тут є музей, ресторан та житлові будівлі.
Зовсім невідома серед туристів - мандрівка поїздом через Марамуреш до кінцевої зупинки Вишівська Долина. Екскурсія приваблює краєвидами за вікном - мальовничі гори змінюють долинами. Раптом потяг потрапляє у "зелені тунелі" серед дикого лісу. Він їздить кілька разів на день з Бухареста через Сигіт. Наприкінці свого шляху йде вздовж Тиси, на протилежному березі якої видно села України. Ще недавно тут ходив поїзд з українського Рахова до Сигота. Сьогодні "українська" колія поросла кущами.
Румунія відома своїми середньовічними замками. Найвідоміший - замок кровожерливого графа Дракули. Туристів також приваблюють пляжі на Чорноморському узбережжі та бальнеологічні курорти з лікувальними грязями та водами. Найбільше Румунію полюбляють гості з Німеччини та Італії.
1 
2164
Коментарі