"У дитинстві, коли дивився на карту світу, Фінляндія здавалася подібною на бульдога. А Кольський півострів у Росії — на його задню ногу", — каже активіст турклубу "Тернопіль" Володимир Горон, 29 років. Півроку тому з групою киян він 19 днів мандрував на лижах російським Заполяр'ям, куди входить півострів.
— Середня температура там мінус 20, але це не так холодно, як у нас при такому морозі. При мінус 30 одягали на обличчя маски. До кінця дня вони примерзали до бороди, доводилося віддирати.
Туристи ночували в наметі. Обігрівали його пічкою, яку привезли із собою. На ній готували засушені овочі та крупи. Їли також халву, шоколад, печиво і законсервовану печінку тріски. Вона калорійна і не замерзає.
— Бувало, на ночівлю просилися до людей. На початку подорожі у горах нас застала сильна пурга. Вирішили спуститися до найближчого селища. Вечоріло, тому зупинилися в шахті, яка нам першою трапилася. Розклалися в їдальні. Наступного дня зняли квартиру. По 20 гривень із чоловіка платили.
Заполярні селища переважно розташовані біля шахт корисних мінералів. Там працюють багато українців, які повиїжджали на заробітки ще за радянських часів.
— Кольський півострів — найвигідніше місце в Заполяр'ї. Робітники мають полярну надбавку до зарплати і до Москви порівняно недалеко добиратися. Дві доби поїздом. Тоді як із північної Якутії, де зарплати такі самі — шість діб.
Володимир розповідає, що особливо важко було проходити через незаселені території півострова.
— Снігу було стільки, що коли знімав лижі, провалювався в нього по груди. Одного вечора киянин, який ішов першим, провалився по пояс під лід. Ми часто переходили замерзлі озера, і лід там був міцний. А в тому місці течія ріки підмила його. Потерпілого швидко дістали, почали табір розбивати, сухі дрова шукати. Він тим часом бігав, щоб не замерзнути.
Частина маршруту пролягала через гори. На перевалах туристи користувалися альпіністським спорядженням.
— Якось допомагали групі білорусів, бо ті не мали чим закріпити канат. Без нас вони б далі не пройшли. А на перевалі Ферсмана іншу білоруську команду завалило лавиною. Ті вибрали неправильний маршрут підйому і "зрізали" лавину на себе. То ми їм теж помагали.
Що взяти з собою в Заполяр'я
— Переносну піч, яка вміщається в рюкзак. Її зварюють із кусків бляхи. Окремо несуть трубу — комин.
— Сітку для багаття. На снігу його розкласти важко. Вогонь розпалюють на сітці, розтягнутій між деревами. Казанок підвішують за стовбури над сіткою.
— Бахіли. Їх шиють із водостійкої тканини. Взувають поверх черевиків, прив'язавши до ноги мотузкою. У бахілах не промерзають стопи, всередину не завалюється сніг.
— Пилку для снігу. Її роблять із бляхи. Зубці мають бути широкими. Пилкою вирізають із пресованого снігу великі прямокутні брили, якими обкладають табір від вітру.
— Сани. Аби не перевантажувати спину, частину багажу перевозять санями.
— Лавинна стрічка. Кількаметрову яскраву стрічку прив'язують до себе, коли переходять через лавинонебезпечні ділянки. За нею знаходять засипану снігом людину.
4 
1
Коментарі