П'ять років тому 20 липня близько 7:45 в центрі Києва на перетині вул. Франка і Хмельницького вибухнув червоний автомобіль Subaru, в салоні якого перебував чоловік. Коли його витягли з машини, він був ще живий, однак травми, виявилися несумісні з життям. Чоловік помер у "швидкій".
Вже за лічені хвилини після вибуху ЗМІ повідомили: загинув відомий український, білоруський і російський журналіст Павло Шеремет, який протягом останніх п'яти років проживав у Києві.
Уже в день вибуху тодішній радник голови Служби безпеки України Юрій Тандіт назвав чотири основні версії, які відпрацьовуються слідчими. Перша з них - професійна діяльність загиблого. Павло Шеремет співпрацював з кількома українськими ЗМІ. У своїх статтях і публічних виступах гостро критикував білоруську та російську владу. Другою версією, за словами Тандіта, були неприязнь у відносинах або особисті мотиви. Третя версія - "російський слід" нібито з метою дестабілізації ситуації в Україні. Четвертою версією Юрій Тандіт назвав замах на Олену Притулу, цивільну дружину Павла Шеремета, керівницю інтернет-видання "Українська правда". Саме їй належав автомобіль, що вибухнув.
Через день після вибуху журналісти, а потім поліція оприлюднили відеонарізку записів камер спостереження поблизу будинку, в якому жив Шеремет. На відео видно чоловіка та жінку. Вони заклали вибухівку під днище автомобіля журналіста. Також у поліції повідомили, що за будинком кілька днів стежили невідомі, вели фото-відеофіксацію, можливо, готуючись до злочину.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Це - провокація Авакова" - під час суду над Кузьменко і Дугарь шукали терориста
Звітуючи про стан розслідування на початку 2017 року тодішній міністр внутрішніх справ Арсен Аваков розповів, що незадовго до смерті Павло Шеремет відвідував Москву, де спілкувався з колишнім міністром доходів і зборів України Олександром Клименком, а також поговорив з російським опозиціонером Володимиром Кара-Мурзою. Слідство не виключало, що Шеремет став жертвою "замовного політичного вбивства, замовлення на яке надійшло саме з РФ". А вже 12 грудня 2019 року назвав імена підозрюваних. Це музикант і доброволець Андрій Антоненко, дитячий кардіохірург і волонтер Юлія Кузьменко та військова медсестра Яна Дугарь. Перші двоє після довготривалого перебування в СІЗО знаходяться під цілодобовим домашнім арештом. Дугарь його змінили на особисте зобов'язання.
Спочатку слідство заявляло, що Антоненко організував групу, підривала авто — Кузьменко, Дугарь проводила розвідку місця злочину. Також у справі фігурує подружжя ветеранів війни Владислав та Інна Грищенки. Ніби-то вони могли виготовити вибухівку.
Слідство дійшло висновку, що Шеремета вбили задля дестабілізації ситуації в державі.
"Антоненко Андрій, захопився ультранаціоналістичними ідеями, культивував величність арійської раси, прагнув зробити свої погляди об'єктом уваги громадськості. Втілюючи свій злочинний задум, підшукав осіб, які мали аналогічні погляди та наміри, щоб привернути увагу суспільства до націонал-радикальних ідей", — ішлося у матеріалах справи.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розуміють, що у них слабкі докази - адвокат розповів деталі завершення розслідування убивства Шеремета
У травні торік фігурантам змінили підозри. Тепер слідство називає організаторами злочину невстановлених осіб . Антоненко та Кузьменко - виконавці, а Дугарь – їхня спільниця. Змінився також мотив убивства. Формулювання змінили на "невстановлені особи, діючи з особистих мотивів, вирішили створити в суспільстві вкрай резонансну подію - з метою подальшої провокації численних акцій протесту". А до підозр фігурантам додали ще дві статті. І тепер окрім скоєння вбивства небезпечним для багатьох осіб способом, їм додали ще умисне знищення майна (автомобіля Subaru, у якому їхав Павло Шеремет) та зберігання вибухових пристроїв. Досудове слідство у справі завершили. Справа слухається суді. Із 26 томів зараз розглядають 18-й.
Щодо організаторів – справу виділили в окреме провадження. Їх розшукують.
Павло Шеремет – білоруський, російський та український журналіст телебачення, радіо і періодичних видань, у 1990-х – 2000-х роках керівник відділу спеціальних інформаційних проектів російського телеканалу ОРТ, згодом – "Першого каналу". Останні п'ять років жив у Києві, працював в "Українській правді", а також на радіо "Вести".
Коментарі