— Дві доби не бачили жодної живої душі. Дика природа. Мобільний не ловить. Є села без електрики. Воду беруть з річок, — розповідає киянка Ірина Хакімова, 36 років.
У серпні побувала в Республіці Башкортостан, що в Росії. Це батьківщина її чоловіка, Рустема. Їздили власним авто.
— Там гори. У річках така чиста вода, що ми долонями зачерпували її й пили. На дні видно багато різнокольорових камінців — гірського кришталю, яшми, змійовика. Берегом річки Біла, на якій стоїть столиця республіки Уфа, ходять туристи. Набирають повні кульки камінців — на сувеніри та прикраси. На рівнинах трава по коліно. У лісі їли кисло-солодку ягоду костяницю, — продовжує Ірина. — Подорожувати краще з екскурсійними групами. Самому можна заблукати. Та й дороги місцями — ґрунтовки засипані щебенем.
Подружжя сплавлялося річкою Біла. Побували в древній уральській фортеці Аркаїм. Вона має чотири кола оборонних валів. Чотири брами орієнтовані на північ, південь, захід і схід. Її називають російським Стоунхеджем. Біля фортеці розкопали залишки водопроводу, рудників і печей для виливання бронзи.
Рустем з Іриною побували також у печері в заповіднику Шульган-Таш. Із неї витікає гірська річка.
— При вході дають каски з ліхтариками. Туристи розглядають древні малюнки тварин, написані хною. Групу супроводжує екскурсовод. Печеру дослідили тільки на глибину 3 кілометри. Там є непрохідні місця, проходи в лабіринти, підземні ріки. Тому багато проходів перекриті, — розповідає Рустем Хакімов, 46 років.
Біля печер приймають радонові ванни. Вода +6°С. Далі — два озера.
— Те, що праворуч, кажуть, із живою водою, ліворуч — із мертвою. З останнього не можна пити й навіть мити рук. Таке повір'я. Ніхто туди не лізе. У заповіднику водяться дикі бджоли. Літрова банка їхнього меду 1600 рублів коштує. Ми не купували, бо не впевнені що то за мед насправді, — каже Рустем.
В'їзд машиною у заповідник коштує 100 руб. — 25 грн з особи і 50 руб. — за машину.
Ірина вперше спробувала кумис.
— Він різкий на смак. Так дав мені в носа, вуха, що аж похлинулась. Потім мучилась розладом шлунка, — каже Ірина. — Свекруха частувала белишем — картопляним пирогом з курятиною. Ще готувала прісне тісто з пшоняною кашею, обсмажене на сковорідці.
Центр столиці Уфи забудований одноповерховими дерев'яними будинками. Поряд — сучасні багатоповерхівки.
— У деяких ізбах — вікна на рівні з асфальтом. А там прописуються по 15 осіб, щоб їм держава виділила квартири. Взагалі башкири — кочовий народ. Раніше жили в юртах, накривали їх войлоком. Тепер навіть у селах живуть у дерев'яних ізбах. Юрти розставляють тільки на час Сабантуя, місцевого свята. Вони є тільки на турбазах. На вигляд — намети з дерев'яними дверима й підлогою. Всередині є пічка, дим іде в димар, — каже Рустем.
Самотні жінки їздять у Чоловічий ліс
Біля фортеці Аркаїм у Башкортостані постійно збираються космоенергетики й шамани.
— Місцеві вважають околиці священним місцем. Шамани підзаряджаються енергією. Паломники набирають цілющої води з річки Велика Караганка. Влітку вимащуються з голови до ніг прибережною глиною. Вона помічна при хворобах шкіри. Місцеві кажуть, що біля фортеці не раз бачили НЛО — рухомі кола, туманні згустки і різнокольорові вогні, — продовжує Ірина.
— Неподалік фортеці кілька гір. На гору Шаманку привозять на лікування важкохворих. На горі Покаяння просять вибачення у тих, кому завинили. Усі гріхи нібито прощаються. Гора Любові приносить удачу в особистому житті. А під горою — Чоловічий ліс. Туди ходять жінки, у яких не склалися стосунки з чоловіками. Кажуть, після того вдається вийти заміж. А біля Благодатної гори прочани стараються не затримуватись. Кажуть, там можна збожеволіти. Місце моторошне. Навіть берези ростуть покручені від самого кореня.
3 
1
Коментарі