Ексклюзиви
Пʼятниця, 08 квітня 2011 07:45

У печерах повзають на животі

Автор: фото з архіву Наталії Приймаченко
  Киянка Наталія Приймаченко у печері Млинки, що біля села Залісся Чортківського району Тернопільщини. За дводенну поїздку заплатила 450 гривень
Киянка Наталія Приймаченко у печері Млинки, що біля села Залісся Чортківського району Тернопільщини. За дводенну поїздку заплатила 450 гривень

У березні редактор з Києва 26-річна Наталія Приймаченко їздила в екстрим-тур до печери Млинки. Вона розміщена біля села Залісся Чортківського району Тернопільської області. Має протяжність 43 км. Вартість дводенної поїздки 450 грн.

— Поїхати в тур мені запропонувала Ірина Личак із Білої Церкви, яка вже кілька років організовує такі поїздки, — розповідає Наталія. — Сказала: "Отримаєш море адреналіну, відчуватимеш себе Вінні-Пухом у гостях у Кролика". Я погодилася.

До печер добиралися автобусом із Києва.

Туристи приїхали ввечері в суботу. Місцевість доволі болотиста. У виграші були ті, хто взяв гумові чоботи. Залишили речі в невеликому будинку біля печер і пішли на екскурсію. Групу із 24 осіб розділили на дві. Підлітки вибрали безпечніший маршрут, старші — екстремальніший. Брали з собою лише ліхтарики та фотоапарати. У печерах постійна температура +11°С.

— Нас вів син дослідника печер Бориса Гори — 16-річний Любомир. Казав, головне — не панікувати. Якщо заблукаєте, лишайтеся на своєму місці й вас знайдуть. Розповідав, як один чоловік загубився і сам почав шукати вихід. Його знайшли випадково, коли якась група збилася з маршруту.

У печерах тихо і темно. На стінах виблискують кристали.

— Здається, що потрапив у казку. Ішли один за одним. Треба слідкувати за п'ятками тих, хто йде попереду. Один раз ледь не заблукала. Фотографувала земляків з Володарки, які йшли позаду. Повертаюся, а переді мною три ходи — вліво, вправо і вузька дірка вниз. Хотіла повертати праворуч, добре, що з тієї вузької дірки визирнула дівчина. Перша екскурсія тривала майже 4 години. Потім пішли відпочивати.

Жили в 2-кімнатному будинку, спали на двоярусних нарах. Другий похід був складнішим.

— Доводилося лобом впиратися в одну стіну, а п'ятками — у протилежну. Руками триматися неможливо, бо стіни слизькі. У проході Чортове горло доводилося спускатися головою вниз. За 2,5 години знайшли в печері криницю. Вона вузька, не більше 40 сантиметрів у діаметрі. Черпали воду металевою кружкою. Смачна була.

Радить у таку подорож вбиратися в одяг, який не шкода потім викинути.

— Виходили з печер брудними, бо лазили на животі та спині. Біля будинку, де ми жили, є криниця з водою. У ній відпивалися. Борис Гора любить чистоту. Вимагає, щоб туристи говорили українською і не палили.

Зараз ви читаєте новину «У печерах повзають на животі». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода