У селі Гільча Перша Здолбунівського району за 30 км від Рівного є цілюще джерело Святого Миколая. За місцевою легендою, кілька століть тому під час бурі блискавка вдарила у скелю і звідти потекла вода.
Пряма маршрутка з обласного центру їде до Гільчі годину. Ходить вісім разів на день. Квиток коштує 6 грн.
Цілюще джерело за огорожею біля сільської дороги. Вода б"є в невеликому гроті з двох отворів. Звідти по жолобу стікає в невеликий басейн у формі людського ока зі сходами. Води в ньому по коліна. Над джерелом капличка. Приїжджі ставлять в ажурну решітку запалені свічки та моляться за здоров"я.
— Цю воду п"ють сирою натщесерце та купаються в ній. А от варити на ній їжу немає сенсу, бо втратить свої властивості, — каже рівнянка 43-річна Наталя Коваль. — Джерело помічне від усіх хвороб. Особливо корисне тим, хто має проблеми з очима, зі шлунком або щойно переніс операцію. Вода добре загоює рани, лікує суглоби, захворювання шкіри, виводить пісок із нирок і сечового міхура.
Жінка розповідає, як два роки тому привезла сюди застуджену племінницю.
— Таня мала високу температуру, закладений ніс. Я вмовила її окунутися у воду. До вечора їй полегшало. Возила сюди маму, в якої боліли ноги. А мені вода допомогла вилікувати шлунок.
46-річний Микола Коваль, чоловік Наталі, наповнює кілька порожніх 5-літрових пляшок. Для паломників стоять відра та ковші, щоб зручно було набирати воду.
Щороку на Водохреще бачимо диво. У ніч із 18 на 19 січня вода "грає"
На смак ця вода м"яка. У ній мало заліза, зате є фтор, магній і марганець. Залишається свіжою кілька тижнів, не дає осаду.
У басейні плещуться з десяток школярів.
— Рідко хворію. Купаємося переважно в теплу погоду, — каже 10-річна Юлія Пантелеймонова. — Хоча дорослі часто занурюються і взимку. Джерело ніколи не замерзає і не пересихає.
Біля басейну є кіоск, де продають свічки, іконки та хрестики.
— Щороку на Водохреще бачимо диво. У ніч із 18 на 19 січня вода "грає", — розповідає продавець кіоску 50-річна Світлана Герасимчук. — Опівночі, коли починається водосвятний молебень, із поверхні піднімається пара. Потім з"являються невеликі хвилі. Із кожною хвилиною вони більшають. Вода бурлить і мало не виходить із берегів. А після молебну заспокоюється.
Жителі Гільчі розповідають, що колись побачили у воді зображення Святого Миколая, тому назвали джерело на честь нього. Потім над пагорбом явилася Божа Матір.
— Після цього остаточно увірували, що джерело святе. Дехто каже, що вода цілюща, бо громова — вибита з пагорба блискавкою, — каже Світлана Герасимчук. — Нашу воду пили Тарас Шевченко, гетьман Богдан Хмельницький, письменник Улас Самчук. Олена Пчілка — мати Лесі Українки — була тут із дітьми на храмове свято 22 травня 1881-го, потім описала джерело в поемі "Гульча".
Найбільше людей збираються біля джерела чотири рази на рік — на Водохреще, Івана Купала, а також 19 грудня і 22 травня — у дні Миколая Чудотворця.












Коментарі
1