"Багато років захоплююся східною релігією і філософією. Нарешті дозбирав грошей на поїздку в Тибет, — розповідає киянин 42-річний Олег Смага. — У квітні купив 10-денну поїздку, зорганізовану буддійським монастирем Копан, біля столиці Непалу Катманду. Заплатив 110 доларів".
До Непалу Олег Смага летів двома літаками. Пересідав в Арабських Еміратах. Між пересадками довелося чекати 18 год. Візу купував в аеропорту Катманду за $35. В Україні непальські візи не продають.
— У Катманду більшість людей ходять у респіраторах або закривають ніс хустинкою. Дихати важко через високогір"я, сильну загазованість та дим. Непальці спалюють сміття прямо біля будинків.
Вулиці в столиці вузькі, з ґрунтовими дорогами. Тому тут популярні малогабаритні авто. Рикші є лише у центрі столиці, ними користуються туристи. Місцеві їздять автобусами.
— У непальських автобусах немає дверей. На задній підніжці висить хлопець, який продає квитки. Коли автобус переповнений, заштовхує пасажирів усередину. Світлофорів мало, на головних дорогах стоять регулювальники. Водії їздять дуже швидко навіть на гірських перевалах. На поворотах сильно сигналять. Так попереджають інших, але швидкості не збавляють.
Більшість жителів Катманду живуть в одно-, двоповерхових будинках. У центрі столиці трапляються хатини, в яких бракує стін. Знадвору видно, як велика родина сидить у кімнаті за столом.
— Непальці дуже привітні й гостинні. Молодь знає англійську. На вулицях жінки носять традиційне вбрання — сарі. Старші чоловіки ходять у довгих сорочках із зав"язками по боках — даура, вузьких штанях, підв"язаних шматяним ременем — патукі.
У квітні в Катманду 30-градусна спека. Восени повітря прогрівається до 20°С.
У місті мало супермаркетів. Товари продають на лотках просто неба. Цінників немає. Поторгувавшись, початкову ціну можна збити втричі. Розраховуються непальськими, індійськими рупіями чи американськими доларами. Один долар — приблизно 80 рупій.
Поторгувавшись, ціну можна збити втричі
— Пообідати в ресторані можна за 120 рупій. Смачна традиційна непальська страва дол-сет. Це варений рис, горох і тушковані овочі. Подаються на окремих тарілках. На вулиці можна перекусити кукурудзою, яку варять у великих чанах. Брудну водопровідну воду ніхто не п"є. Нею лише вмиваються і перуть. Літрова пляшка питної коштує 20 рупій.
Олег Смага найняв гіда на білій "тойоті".
— Найбільше вразила поїздка у місто Нагоркут через Гімалаї. На вершині гори побудовано готель із великими вікнами. Звідти спостерігають за сходом сонця, тому туристам радять приїздити вночі. У монастирі пускають лише у будні, коли немає служби. Заходити треба босому. Оглядають храми за годинниковою стрілкою. Біля кожної статуї Будди вклоняються і залишають конверти з монетами, на яких зображені символи землі, води, вогню, повітря, неба.
До індуїстських храмів іноземців не пускають. Визначають за зовнішністю.
— Як індус — проходь. А європейця поліцейські женуть палицями.
Біля монастирів продають сувеніри. Непальська шапочка топі чи жіноче сарі коштують 200 рупій. Бавовняна сумка, яку носять ченці — 80. Сумка із вишитою назвою храму монастиря — 3 тис. Найдорожча бронзова статуетка бога Будди — 10 тис. рупій.
— Подарунки купував у сувенірних магазинчиках, там дешевше. Накупив багато листівок із зображенням Боднатху — стопи Будди. Це найбільша їхня святиня. Загалом витратив близько 3 тисяч доларів.
3 
1
Коментарі