— У Вилковому на Одещині була 30 років тому, їздили з чоловіком у медовий місяць, — розказує львів'янка 52-річна Алла Кондратюк. — Хазяйка возила нас човном на свій город, на острівець у затоці. Такої доброї полуниці я більше ніде не їла. Ягоди там вирощують на дунайському мулі.
Цього року Алла Кондратюк поїхала до Вилкового з онукою. Зупинилися на два дні в 62-річної Надії Рощупкіної. За добу сплачували 100 грн. До помешкання добиралися човном. У місті 190 каналів — єриків. Замість тротуарів — дерев'яні кладки з двох-трьох дощок. Ходити лячно, та місцеві звикли, їздять велосипедами.
— У нас кажуть, що п'яний вилковець хитається не вліво-вправо, а вперед-назад, — сміється Надія Денисівна. — Якщо хтось лежить у єрику, то точно не місцевий.
Кондратюки з'їздили на прогулянку гирлом Дунаю. Від морського вокзалу щодня відпливають кількадесят туристичних суден. Сторгуватися за поїздку можна з 200 до 100 грн.
— Бачили рожевих пеліканів. Але вони обережні, при наближенні людини одразу злітають із місця. На корчах, що стирчать із води, сиділи баклани. Рибаки розказують, що не дуже їх люблять, бо пірнають і крадуть рибу з сіток, — каже Алла Кондратюк. — Після прогулянки пригостили нас юшкою. Її готують щонайменше з чотирьох видів риби. Наша була з товстолоба, сазана, карася, щуки, ляща, стерляді та лобаня.
Рибний ринок у центрі міста починає роботу о 7.00. Його легко знайти за запахом копченої риби. На в'язках висять в'ялені соми, карасі, оселедець, сазан, судак, білий товстолоб. За двох сомів, які заважили понад 1 кг, із львів'ян узяли 25 грн, за 1 кг карасів — 8 грн. За кіло копченого сома просять 60–80 грн.
Фірмова страва Вилкового — варений оселедець. Цю рибу ловлять у кожній сім'ї. Чистять, відрізують плавники, розрізають на три шматки. На кожному роблять поперечні розрізи, так кістки краще розварюються. Подають із сумішшю прянощів — саламур, соусом із часником і червоним перцем.
— Ще обов'язково треба спробувати новак, — додає Надія Денисівна. — Це місцеве сухе вино, нагадує ізабеллу, але пахне полуницею. Його роблять з єдиного сорту винограду, який тут прижився. Інші сорти не ростуть так близько до води.
29-річний Валерій Пастак везе туристів порибалити в гирло Бистре. Спорядження дає в оренду. Просить брати паспорт, бо це прикордонна зона. На протилежному березі Дунаю — уже Румунія.
3 
1
Коментарі
2