П"ять днів піднімався на Кіліманджаро журналіст із Києва Володимир Костенко. Висота африканської гори — 5895 м.

— У нас не було кисневих масок, навісного поруччя, карабінів, мотузок. Альпіністське спорядження не потрібне, бо Кіліманджаро порівняно нескладна гора, — каже 58-річний Костенко. — Коли дійшли до вершини, над екватором сходило сонце. Але нам було не до романтики. Усе боліло, крутилася голова, почалася депресія. Мороз стояв градусів із 15, і йшов дрібний, як пісок, колючий сніг. Це було наприкінці січня.

Кіліманджаро — це велетенський кратер, який навколо оточують гори вулканічного походження. Вершина його видовжена, покрита снігом. Володимир Іванович каже, сніг настільки чистий, що його можна їсти.

— Із нами йшли місцеві охоронці, носильники і кухар. Група супроводу входить в оплату за сходження і є обов"язковою. Негри йшли попереду, щоб першими прийти в табір і організувати відпочинок. Кухарі готували старанно, аби отримати більші "чайові". Хоча на висоті після 4 тисяч метрів апетиту немає. Пропонували рис, салати, екзотичні приправи, соуси, буйволяче і куряче м"ясо. Смажили щось подібне до наших млинців і чебуреків. Носильники несли намети, харчі, одяг. Відпочивали ми кожні 2 години по 15 хвилин. Хотілося пити. Воду набирали з гірських озер, кип"ятили її.

Маршрути Кіліманджаро охайні, на території таборів стоять туалети. Тур у гори Танзанії замовляють електронною поштою. Обговорюють програму сходження з місцевою туристичною фірмою.

— Спершу ми піднялися на гору Меру. Від неї до Кіліманджаро кілька десятків кілометрів. Меру — нижча, має 4566 метрів. Це було тренування по акліматизації. Самостійно підніматися горами Танзанії забороняють. Можна неофіційно домовитися з місцевими провідниками, вони візьмуть дешевше. Після сходження ми замовили поїздку на сафарі, подивитися на диких тварин у природних умовах.

Так позбивав пальці об каміння, що досі чорні нігті злазять

Переліт з України до Кенії й назад коштує $730. Звідти 8 год. добираються на автобусі до Танзанії. Уся мандрівка Володимиру Костенку обійшлася у $3 тис.

— Під час сходження на вершину в багатьох туристів починається гірська хвороба. У кожного вона проявляється по-різному і на різних висотах. Це реакція організму на зниження атмосферного тиску, розріджене повітря і брак кисню. На висоті 4300 метрів у наметі я пережив цей стан. Важке переривчасте дихання не давало заснути. Готувався до найгіршого, хоча розумів, що це прояви гірського нежитюі й за годину-півтори вони пройдуть. У такі моменти головне не панікувати. Якби така лихоманка сталася в буденному житті, то серцевого нападу, мабуть, не минути. Зі мною йшов 23-річний чоловік — тренований, не вперше в горах. Перед вершиною він зламався психологічно, хотів вертатися. Страх — теж прояв гірської хвороби.

Особливо важко підніматися серед ночі. Важливо не дивитися назад.

— Ми мали налобні ліхтарі, постійно дерлися по камінню. При великому напруженні можна було втратити контроль і послизнутися. Я мав хороші гірські черевики, але так позбивав пальці об каміння, що досі чорні нігті злазять.

Володимир Іванович каже, Танзанія — країна арабіки і робусти.

— Місцева кава особливо смачна. Не порівняти з тією, що продають у нас. До Танзанії їдуть також, щоб подивитися на екзотичних звірів, познайомитися з племенами масаїв, побувати на узбережжі Індійського океану чи на острові Занзібар.

×