Киянка 28-річна Лілія Юрченко місяць працювала хостес у готелі на Мальдівах в Індійському океані. Зустрічала і супроводжувала туристів, бронювала для них столи в ресторанах.
— Спеціальної освіти не маю, але подруга порекомендувала мене своїм роботодавцям, — розповідає. — Вони шукали російськомовних працівників. Переліт, проживання і харчування оплачували. Пообіцяли 500 доларів зарплати і чайові. Це мало, бо дівчата, які працюють там постійно, мають тисячу на місяць. Також — 10 відсотків від прибутку місцевого спа-салону та чайові. У кращі місяці мали й понад 2 тисячі заробітку.
Лілія оформила туристичну візу за $30 в аеропорту по приїзді. Із трьома іншими жінками, які приїхали на тимчасову роботу, поселилася в бунгало на окремому острові. На роботу їх возили катером.
— Це справжній райський куточок. Море блакитне, як на картинці, а пісок майже білий. Працювали по 8 годин на добу, мали обідню перерву. Роботу закінчували вчасно, лише двічі попросили затриматися на годину, бо літак, яким прибували гості, запізнювався. Після роботи з подругою ходила в спа-салон. Офіційно ми мали 50-відсоткову знижку. Але насправді не платили нічого, бо подружилися із працівницями салону.
Купалася в морі на тому ж пляжі, що й клієнти. Обідала в тому ж ресторані, але в інший час.
— На Мальдівах не діє система "усе включено". Там клієнти самі обирають страви і розраховуються за них. Середнє замовлення обходиться в 50 доларів. Найбільше проблем було із китайцями. Для них престижно відпочити тут. Молодятам дарують путівки на медовий місяць на острови. Але харчуватися в ресторанах вони не можуть собі дозволити. Тому везуть одну валізу з особистими речами, іншу — з мівіною. Розпарюють її в чашках у номері. Запах на весь острів чути. Покоївки весь час намагалися провітрити кімнати. На чайові від китайців годі було й чекати.
Російських та українських туристів на острові бачила мало.
— Їм там не цікаво, бо нема ні дискотек, ні казино. Мальдіви ідеальні для сімейного відпочинку та для пар. Раз приїхали дві росіянки. Видно було, що звикли мужиків розводити на гроші. У готелі 10 днів жили, їли двічі на день найдешевші страви. Помітно економили. Познайомитися із багатими чоловіками їм не вдалося, бо там більшість сім'ями приїжджають. То намагалися місцевих інструкторів із плавання звабити, але ті не спішили за них платити. Виїжджали додому сердиті.
За місяць Лілія заробила ще $150 чайових. Їй запропонували їхати працювати хостес в Об'єднані Арабські Емірати. Там щомісячна платня за таку роботу — $2 тис.
2 
1
Коментарі