"Спочатку ми з чоловіком і друзями планували в Індії зустріти Новий рік, — розповідає Олена Чеховська, 25 років, із міста Ірпінь Київської області. — Уся компанія, крім нас, взяла квитки заздалегідь. Перед Новим роком квиток Київ—Делі коштував півтори тисячі доларів. Але ми розраховували на меншу суму, тому вирішили їхати пізніше".
Олена Чеховська та Михайло Марков, 40 років, купили квитки на 13 січня в обидва боки по $750 на одного. Летіли 6 годин. Для тих, хто збирається подорожувати довго, подружжя радить взяти путівник з інформацією: де зупинитися, з адресами аеропортів та залізничних станцій.
— Ми подорожували країною місяць, — розповідає Олена. — Делі, Гоа, Бомбей, Варанасі та Катманду. З аеропорту Делі ми поїхали у готель. Зупинилися на самій злачній вулиці міста — Мейн Базарік. Там можна купити все — від одягу та сувенірів до гашишу.
Номер з усіма зручностями коштував 300 рупій (30 грн). На даху готелю ресторан, де можна повечеряти. 300 рупій коштуватиме курка, салат, суп і солодощі.
— Але ми хотіли до океану, на острів Гоа, — говорить Олена, — де відпочивали наші друзі. — Квитки на літак коштували 150 доларів. Гоа — це індійський штат. Але мені здалося, що це інша країна. В Індії майже ніде не вживають і не продають алкоголю та тютюну. На Гоа дозволено все — спиртне, танці, гучні вечірки.
Олена й Михайло жили у будиночку на березі океану. На узбережжі дуже багато дітей з усього світу.
— Це дивно — з малюками зазвичай подорожують рідко, — веде далі Чеховська. — Пісок чистий, вода неглибока й тепла. Я навіть пошкодувала, що ми не взяли із собою 2-річного сина Арсенія.
За кілька днів у компанії з друзями українцям захотілося затишку. Михайло довідався, що поруч є пляж — Тортал Біч — заповідна зона, де не дозволяють будувати готелів. Там у місцевих можна винайняти кімнату.
На кордоні з Непалом треба оформити візу
— Мені захотілося жити на другому поверсі будинку з видом на океан, — каже Олена.
Велика кімната з усіма зручностями та балконом обійшлася в 200 рупій (20 грн) за добу.
— Ресторанчики на Тортал Біч кумедні, — продовжує жінка, — місцеві виносять на вулицю столи та стільчики, а їсти варять вдома. Меню написане ламаною англійською від руки.
До Бомбея родина вирішила їхати на фліпері — потязі, схожому на наш плацкартний. Їхали 10 годин. За квиток заплатили 40 рупій.
— Я набрала в дорогу багато їжі. А вагоном кожні три хвилини ходили індуси й пропонували гарячий чай, каву, солодощі, пиріжки, запіканки, печених курей. Виявилося, в одному з вагонів була кухня.
У Бомбеї ціни дуже високі. Таксі до готелю обійшлося в 2000 рупій.
— Це місто розраховане на туристів, — каже Олена. — Якщо на Гоа і в Делі жінки носять сарі, то тут місцеві ходять у джинсах та коротких спідницях. Багато ресторанів, музеїв, театрів. Я ходила до музею сучасного індійського мистецтва — це фантастика! Для індусів вхід коштує 30 рупій, для іноземців — 300.
Із Бомбея туристи полетіли до Варанасі — найстарішого міста, що стоїть на священній річці Ганг. Квиток на літак обійшовся в $100 на одного.
— Я назвала Варанасі містом скляного намиста, паперових зміїв та мавп, — веде далі Чеховська. — Сучасних будинків там майже немає. Ганг — брудна річка з жовтою водою. Місцеві вважають, якщо ти побував у Варанасі — тобі прощено всі гріхи.
Щоб подивитися краєвиди дорогою до Непалу, подружжя взяло напрокат машину з водієм. Їхали майже добу. Лише гірськими серпантинами кружляли п"ять годин.
На кордоні з Непалом треба оформити візу. Це коштує $30.
— Ми планували піднятися в Гімалаї та подорожувати близько тижня. Але від перепаду тиску нам стало зле, тому вирішили знову летіти на вподобаний Тортал Біч. Єдине, що встигли зробити в Непалі, — колосальний шопінг. Ми накупили багато тамтешніх сувенірів — виробів зі срібла, паперу ручної роботи. Останній тиждень засмагали на піску серед кокосових пальм.
Мавпи залізли в готельний номер
"У Варанасі мавпи плигають вулицями, по дахах будівель та балконах, — розповідає Олена Чеховська. — Їх більше, ніж в Україні котів і собак. У готелі на ресепшені нас попередили, щоб ми не забували зачиняти балконні двері, бо звірі можуть залізти до кімнати через вікно.
— Це мало статися, — сміється, — якось я забула зачинити вікно. Коли повернулися в номер, було враження, що кімнатою пронісся ураган. Простирадла розкидано, фрукти поїдено. Зубні щітки лежать на підлозі.
— Моя щітка не дуже постраждала, — каже, — а Мішина була з моторчиком і, мабуть, мавпи були від неї в захваті. Вона була брудна, розкуйовджена та погризена. Таке враження, що нею почистила зуби вся зграя!
Макаки в Індії живуть у старих будівлях. Виростають заввишки 1,3 м. Людей не чіпають. Але багато крадуть у ресторанчиках та на вулицях.
3 
1
Коментарі