— Ми наче повернулися в Радянський Союз. Там є КГБ і комсомол, який називають Республіканським союзом молоді. Якщо дитина туди не вступила, її можуть не прийняти у вуз, — розповідає вінничанка 30-річна Аліна Короп про Білорусь. Місяць тому вона повернулася із фестивалю "Браття-2010". Проводили його у гірськолижному центрі "Сіличі", що за 30 км від Мінська.
— Дешевше їхати автобусом. В обидві сторони заплатила 400 гривень. Білоруські дороги рівні та широкі. Кругом обмежувачі швидкості, відведена полоса для велосипедистів. Проїжджали село, яке по-нашому звучить Бухаловка. Довго сміялися. Там залишилося жилих п"ять хат. Люди повмирали через горілку. Перше містечко, де ми зупинилися, був Бобруйськ за 150 кілометрів від Мінська. Чистота капітальна, аж протівно. Вулиці зберегли радянські назви: Комуністична, Савєцька. Надворі продають лише квас у бочках, усе інше — в магазинах.
Усе так гладко, бо два роки тому в місто приїжджав Лукашенко. Він щороку їздить у якесь місто після збору врожаю. Свято називається дожинки. Святкують його з 1996 року.
Найбільше Аліну Короп здивувала національна бібліотека "Алмаз". Збудували її кілька років тому на околиці Мінська, на місці, де колись були болота. Має 50 поверхів.
Національна бібліотека "Алмаз" має 50 поверхів
— Там багато комп"ютерних залів з інтернетом. Білоруси скаржаться, що бібліотека збудована на кістках їхніх предків. Зводили її чотири роки. Кожні три місяці стягували з місцевих жителів по 5 тисяч рублів, з учнів — по 500.
З іншими учасниками фестивалю дівчину оселили у комплексі "Сіличі". На території створили штучну гору. Природних у країні немає. Вінничанка двічі їздила на екскурсії до Мінська. Купила там рідним згущене молоко.
— Мені радили запастися згущонкою, бо її варять ще по ГОСТівським рецептам зі справжнього молока. А морозиво їхнє таке жирне, востаннє їла подібне ще в дитинстві. Також смачні масло, макарони, ковбаси.
На відпочинок Аліна Короп взяла $60. Каже, їй цього вистачило.
— Усе вітчизняне значно дешевше, ніж у нас. Імпортне, навпаки, дорожче. Зарплати у білорусів такі ж низькі, як в українців. У Мінську середній заробіток — 300–400 доларів. Програміст може й 500 отримувати. Більшість спеціалістів шукають роботу в Москві. Там тому самому програмістові платять у 10 разів більше. Багато хто їде в Москву на будні, а на вихідні повертається додому. Найбільша перевага Мінська — дешева оренда квартир. Однокімнатні на місяць коштують найдорожче 200 баксів. Це як у Вінниці.
2 
1
Коментарі
3