Данські жінки люблять, коли їх називають товстими

 

Киянин 34-річний Максим Данилюк з дружиною Наталею, 30 років, тиждень відпочивали у Копенгагені, столиці Данії. На переліт витратили 4 тис. грн, 5 тис. — на проживання та харчування.

— Жив у хостелі в центрі Копенгагена. За ніч платив 50 євро. Вранці нас годували. Обід і вечерю готували собі самі на кухні. По ресторанах не ходив, бо все дороге. За вечерю на двох доведеться віддати тисячу данських крон — 1600 гривень. Даки дуже люблять горілку, але розбавляють її із соком у відношенні один до п'яти. На обід і вечерю п'ють пиво і густий кисіль зі смородини. Свинину запікають з яблуками, на вечерю часто готують шпик — сало з овочами. Літрова пляшка кока-коли коштує у магазині 35 крон. За палку салямі доведеться викласти 100. Але для даків то недорого. У скандинавців найвищі в Європі зарплати. Вони по 15–20 штук получають на місяць. За 1 долар давали 5 данських крон, за євро — 7,4. Обмінники працюють на всіх станціях метро.

Половину зарплати місцеві витрачають на продукти і податки. Навіть школярі знають, на що йдуть податки.

— Познайомилися з даком Майклом. До 2 тисяч крон у нього йде на квартплату. Має двох дітей. Їх із дитсадка забирає теща. У нас то звичайна практика. А в Данії за це треба гроші платити. Із зарплати батьків відраховують тисячу євро для бабусі, яка доглядає за онуком.

Мало данців живуть у цивільних шлюбах. Вони охоче одружуються. Але так само безболісно розлучаються. Діти по три-чотири рази бувають на весіллі у своїх батьків.

У половини населення татуювання у кельтсько-скандинавському стилі, люблять наколювати на тілі вікінгів, списи та мечі. Дівчатам подобається проколювати губи і язик, також часто жартують над своєю фігурою — більшість з них товсті. Люблять, коли їх називають "товстунями", роблять компліменти їхнім животам.

Мало хто тримає домашніх тварин. Корм дуже дорогий, а данці люблять економити. Зате із собаками стоять їхні бомжі. Найчастіше жебрак спить на лаві, а пес стереже його кружку для милостині. Пожертви місцеві роблять неохоче.

По Копенгагену Максим з Наталею пересувалися на метро та велосипедах.

— Велосипедів більше, ніж автомобілів. Усі стоять на вулицях міста — сперті на дерева, стіни та паркани. Жоден не прив'язаний. Даки і припустити не можуть, що хтось украде їхнього велика. У житлових районах обладнали велостоянки. Дітей до садіка і школи возять у пластикових кабінах, які чіпляють до ровера. Не бачили на дорогах ні даїшників, ні поліцейських. Вони ходять у цивільному. Якось у нічному клубі на дискотеці хлопці посварилися за дівчину. Одразу з'явилися четверо поліцейських — молоді, одягнуті, як і всі, у футболки і джинси. Але пред'явили документи і попросили хлопців поїхати з ними у відділок.

Підземка Копенгагена повністю автоматична, машиністів немає.

— Можна просто сісти біля лобового скла і спостерігати за рухом. На станціях немає ніяких турнікетів, вхід і посадка вільні. Квитки пасажири компостують у вагоні. Поскупився віддавати 34 крони за проїзд, на наші то 50 гривень, попався контролерам — заплатив 300 крон, 450 гривень.

45-річна Єлена, власниця хостелу, у якому жили українці, поставила у коридорі прес для пластикових пляшок. Данці часто купують такі для утилізації відходів, дбають про екологію. Вдома тримають два-три відра для відходів.

Під час екскурсії столицею варто відвідати будинок данського парламенту, палац королеви Маргарет, Квартал Нюхавн, Мармурову церкву, фонтан Гефьон і статую Русалочки.

— Копенгагенську Русалочку називають найбагатостраждальнішою скульптурою у світі. Мародери десятки разів відпилювали їй голову та руки. На її відновлення й утримання щороку витрачають до 50 тисяч євро.

×