Наприкінці літа — на початку осені саме час уперше поїхати до Чехії. Деякі європейці люблять відвідувати цю країну в травні-червні, а німці, австрійці та італійці — на Різдво. А зараз там сонячно і не надто людно. До того ж вже рік чеське консульство видає безкоштовні візи українцям.
З Києва до Праги можна добратися потягом за 88 євро. Або літаком — за 220. Потяг їде через Польщу. У цій країні з 1 серпня для наших громадян візи теж скасували. Врешті можна перекласти усі клопоти (віза, транспорт, квитки, проживання-харчування) на туристичну компанію. Тоді шестиденна подорож коштуватиме 170–240 євро за все, разом із автобусним рейсом. Саме так я й поїхала до Чехії.
Нашу туристичну групу поселили в тризірковому готелі, на околиці міста. На дверях готельного ресторану було написано: "Уважаемые гости, кушайте сколько угодно, только не выносите еду из ресторана. Спасибо. Дирекция гостиницы". Нас попереджали ще на початку туру, що чехи cтримано ставляться до іноземців. Та напис все одно справив не надто приємне враження.
Я вирішила зекономити на хрестоматійних екскурсіях Прагою, де гіди пояснюють все російською, а місцеві чехи кожного сприймають за "русского туриста". Поїхала подорожувати країною готичних замків, богемського скла та моравських виноградників самостійно. Спочатку — залізницею до станції Рудніца. Звідтіля — автобусом до замку в Лібоховіце. Це ренесансний замок неподалік кордону з Німеччиною. Він оточений французькими садами та англійським парком і має унікальну колекцію біло-блакитних камінів XVII століття.
Проштовхуюся вокзалом до кас. На віконцях таблички чеською — "прохання звертатися тільки чеською". Аби щось зрозуміти, підходжу до двох поліцейських. Ті англійською пояснюють розміщення кас і платформ. До Рудніци 60 км. Квиток обходиться у 80 крон (автобусом — 120 крон). Чеські поїзди зовні подібні до наших модернізованих електричок, що ходять з Києва в напрямку Фастова. Хіба що вікна їхніх поїздів чистіші й електровози розписані графіті.
Шестиденна подорож коштуватиме 170–240 євро
Молоді чехи, з якими довелося спілкуватися, були вельми привітними. За день мені допомогли двічі: підказали, як користуватися "телефонічною карткою" і як пройти до метро. Із Йозефом Воборніком, 23 роки, високим чорнявим чехом, ми їхали в одному купе до Рудніци. Він медик за освітою, повертався з Японії, де вивчав східну медицину. Почав розмову першим. Розповів, що хоче відкрити свою клініку східної медицини. І що в Чехії дуже якісне безплатне лікування та чи не найнижчий рівень безробіття у Європі. Ми обмінюємося візитівками, і Йозеф запрошує в гості до Карлових Вар.
Зі станції Рудніца шукаю транспорт до містечка Лібоховіце. Біжу до автобуса — і запізнююся на три хвилини. Але мене там чекають — бо я клієнт. До речі, словосполучення "я шукаю" українською викликає в чехів криву посмішку. Слово "шукати" — означає для чехів "любити" в найбільш непристойному значенні. Тому "я шукаю інтернет" краще сказати іноземною мовою. Інакше вас просто перепитають — "Извините, вы понимаете на русском? Гы-ы". Такі непорозуміння трапляються і на чеських дискотеках, де пострадянські туристи вкладають свій зміст у таблички "dеvky zdarma" (для дівчат вхід вільний).
Перше, чого кортить у Лібоховіце відразу, — поїсти. Провінційний чеський ресторан виявляється просторим кафе з рекламами кока-коли. Там не палять. Пропонують салатики від 40 крон. (У празьких ресторанах найдешевший грецький салат коштує від 200 крон.) Удвічі дорожче за салат — риба й м"ясо. Серед національних страв: празький "бутерброд" (хлебичек) — скибочка білого хліба з гарніром, "картопляник" (брамборак) — смажений делікатес з картоплі. А ще печеня зі свинини й капусти, кнедлики та знамените "печено вепржово колєно" під різноманітними соусами. Чеські ресторани запрошують час від часу на "вепржові ходи" — банкети з нагоди забою свині.
Чехи також люблять крокодилів. Не їсти, а показувати. У ренесансному замку другої половини XVI століття у Лібоховіце зберігають кілька великих мертвих рептилій. Кажуть, цим плазунам близько чотирьох століть. Проте нині куди популярніші крокодилові ферми з живими рептиліями, пояснює екскурсовод замку. Такі ферми, як Шишкон, Каменяк, Скотоплаш, до крокодилів пропонують атракціони з привидами.
А ще в Чеській республіці, зокрема на півночі, відчувається особливий сентимент до всього гірничого. Перші копальні з"явилися тут у ІХ столітті. Свята Барбара досі вважається покровителькою гірництва. А видобуток коксівного вугілля — один з основних індустріальних важелів країни. Проїжджаючи через місто Мост, можна помітити, що архітектурою він схожий на Житомир, а Лібоховіце своїми затишними котеджами і віллами нагадує типове закарпатське містечко.
35-річна Анна з Івано-Франківська вже дев"ять років легально працює на текстильній фабриці поблизу чеського міста Лібоховіце. Розповідає, що насправді чехи не такі вже й стримані у своїй гостинності. Просто спочатку хочуть відчути, що ти "своя людина". Вони досі пам"ятають, як танки їздили Прагою, тому не люблять усього режимного і радянського.
Компостер для одноразових квитків — "єзденок" — на вигляд як невеличкий стовпчик. Він стоїть при виході на платформи до поїздів метро. Компостер має вибити час, доки квиток дійсний. Якщо не пробити його вчасно, контролери можуть перевірити навіть на виході з метро. Тоді вартість квитка, що коштує 8–20 крон, обернеться у 800 крон.
У празький зоопарк ходять уночі
До кінця серпня празький зоопарк проводить нічні екскурсії. Так відвідувачів знайомлять з тваринами, які ведуть нічний спосіб життя.
Групи туристів до 50 осіб збираються біля воріт зоопарку щоп"ятниці, суботи та неділі. Двогодинна екскурсія починається о 20.30, 21.00 чи 21.30. Нічну подорож замовляють попередньо по телефону або електронним листом на скриньку празького зоопарку. Квитки для дорослих коштують 140 крон (близько 4 євро), для дітей — удвічі дешевше. Зате паркування автомобілів нічних туристів безкоштовне. Так само, як і послуги професійного провідника зоопарком.
За матеріалами сайту www.ilovecz.ru
2 
1
Коментарі
1