До серпня у селі Пересопниця за 35 км від Рівного мають звести культурно-археологічний комплекс. Збудують музей просто неба, меморіал-центр археології та сувенірну крамницю. Це має привабити туристів. Проект обійдеться не менш як у 50 млн грн. 29 серпня виповнюється 450 років від дня складання Пересопницького Євангелія, на якому присягають українські президенти.
У Пересопниці живуть 103 людини. Газу немає.
— І чого вас несе у ту глуш? — дивується водій маршрутки "Рівне–Сухівці". — Там навіть путнього кабачка нема. Один магазин на все село, і той скоро грозяться закрити. Я їду до сусідньої Іскри, а звідти ви вже 2–3 кілометри пройдете по суші.
До села веде "вбита" дорога, брукована ще за Польщі. Край берега ставка припнуті іржаві човни. Біля сільського клубу грається дитина. Двері на замку, на облупленому фасаді залишки зеленої фарби.
— Глухе у нас місце, га? — киває на безлюдну вул. Старослов'янську 33-річний Олександр Парфенюк. — Єдина нова будівля в селі — то мій ФАП. Чотири роки тому ми переїхали до центру села. А доти сиділи біля храму: люди жартували, що там є робота, як не медику, то священику — відспівувати.
Завідувач фельдшерсько-акушерського пункту Олександр Парфенюк із медсестрою 75-річною Марією Терещенею заходить до сільмагу на обід. Тут щодня збираються місцеві. Обговорюють намір чиновників зробити із села туристичний центр.
— Я й не проти. Най люди їдуть, хоч веселіше буде. Живемо тихо — є кілька старих бабів і пару п'яниць невредних. Ото і всьо насєлєніє, — напівсліпий дід Петро, 70 років, замовляє пиво. — Навіть дільничного свого не бачили.
— А ти мак на городі посади, то швидко приїдуть, — відказує медсестра Марія Андріївна. — Ніби до Рівного й недалеко, але цивілізацією тут і не пахне. На Різдво чотири дні сиділи безвилазно, бо дорогу до села замело.
У Пересопниці 45 дворів. Деякі хати стоять пустками, у більшості жилих мешкають пенсіонери.
— Молодих сімей п'ять-шість набереться. До 2008-го тут кілька років не народжували дітей, не було кому, — розказує Олександр Парфенюк. — Зараз у Пересопниці є один малюк до року і ще купка постарше. Учні ходять до школи в сусідню Іскру.
Недавно до клубу приїжджав голова облдержадміністрації Василь Берташ із архітекторами. Розповідав, як підніматиме село. Обіцяв провести газ, збудувати трасу і створити кілька робочих місць.
— Бачив ті ескізи, виглядає цікаво. Наприклад, за моїм городом у полі є хрест. Там колись був монастир, у якому написали Пересопницьке євангеліє. На тому місці збудують двоповерховий меморіал-музей, — каже 46-річний Юрій Мельник. — А ще зведуть княжу садибу і дерев'яні укріплення.
Селяни говорять, що не раз бачили на своїх полях "чорних археологів".
— У землі знаходять жіночі прикраси, глечики, монети. Колись тут було княже місто із монастирем, — додає колишня вчителька 72-річна Антоніна Нагорна.
Оновлення села не тішить тільки власника сільмагу 48-річного Анатолія Клімаша. Районна влада попередила, що магазин не вписується у концепцію нової туристичної інфраструктури.
— Вигляд має "не той". Тому треба знести, — у відчаї розмахує руками підприємець. — Я його викупив 10 років тому, завожу свіжий хліб, ковбаси, крупи. Це єдиний магазин на село.
Клімашеві пообіцяли дати землю для будівництва нової крамниці. Але в Анатолія бракує грошей.
— Хоч би маленький кредит дали, — зітхає. — Буду просити, щоб дозволили не зносити. Якщо їм треба "під старовину", то я фасад лозою обкладу.
Місцеві найбільше чекають газу. 73-річна Олена Бичук рубає у дворі кілька гілок для груби. Вона ніколи не мала газової плити.
— У сусідньому Шостакові давно є, а нам 20 років обіцяють. А я уже й не знаю, чи воно мені треба? Звикла топити дровами. Деревина вдвічі дешевша. За зиму й весну на хату йде дві-три вантажівки дров — це 1,5–2 тисячі гривень.
До серпневої дати залишилося п'ять місяців. Будівельні роботи досі на стадії ескізів та затвердження планів. П'яту частину коштів, передбачених на проект, губернатор сподівається випросити у Кабміну, решта — із бюджету розвитку та пожертви меценатів-бізнесменів.
Кажуть, на 450-річчя до Пересопниці планують запросити лідерів чотирьох православних слов'янських країн: Росії, Білорусі, Словаччини та Болгарії. Чекають і на українських президентів — Віктора Януковича, Віктора Ющенка, Леоніда Кучму та Леоніда Кравчука.
5 
1
Коментарі
5