У неділю у Німеччині стартував саміт "Великої сімки". Проведення таких подій є спробою найпотужніших країн світу спільно виробляти свою позицію, щоб впливати на те, що відбувається. Експеримент по залученню туди Росії був дуже не вдалий. Так, вона має певні економічні потужності, хоч на фоні інших держав не є такою знаковою. Через її приєднання відбулося розмивання основного принципу, на якому побудована "Велика сімка" - сталої твердої демократії. Врешті Росію звідти викинули, але контакти з нею все одно залишатимуться, поки вона може хоч на щось впливати. Тому зберігають дипломатичну риторику та розповідають про те, що вони б хотіли знайти спільну мову з Російською Федерацією, щоб вона повернулася до клубу цивілізованих держав. Але судять не за словами, а за справами. Росію в Германію не запросили, нормального спілкування з нею немає. Переговорні відносини скорочені до рівня вирішення пожежних подій, наприклад, як то по Україні. Якби вона раптом стала демократичною нормальною країною, попри наше велике небажання її б знову запросили до відновлення "Великої вісімки". Але канадський прем'єр сказав: доки при владі буде Путін, у такому форматі Росії точно не буде. Тому Україні не варто хвилюватися через те, що з'являються миролюбні заяви, що росіян залишають партнерами. Насправді все навпаки. На саміті неформально дуже серйозно обговорювалося питання, яким чином можна вплинути на країни, які сумніваються, щоб санкції проти Росії були посилені. Йдеться про збільшення контролю та негативу щодо неї. Наприклад, тепер тій же Греції пояснюватимуть, що вона може стати країною-ізгоєм, якщо проводитиме свою гру щодо Росії та України.
Путін буде поводитися так само, як керівник Північної Кореї Кім Чен Ин. Того нікуди не запрошують, а він робить вигляд, що не хоче їхати. Проти нього застосовують санкції, а він заявляє: Ми всьому світу зараз покажемо - все знищимо своїми ракетами. Путін так не говорить, але натякає. Влаштовує демонстративні польоти російських літаків у повітряних коридорах Євросоюзу. Це типова тактика слабких, але тоталітарних держав. Поведінка Путіна та Кім Чен Ина майже нічим не відрізняються. Єдине, що з Північною Кореєю давно вже ніхто не рахується. Хіба проводять деякі переговори, щоб ті не почали бомбити Сеул. Не більше. З Росією поки змушені обговорювати ряд тем. Однак Путін поводить себе дуже примітивно. Дуже дивно, що рівень політиків та радників однієї з найпотужніших держав опустився до Північної Кореї.
2 
1
Коментарі