Субота, 08 жовтня 2011 16:00
Світлана Корженко
Світлана Корженко
Світлана Корженко

В таке місто не вертаються

- Гарячая кукуруза, медовая пахлава, - огрядна жінка років 50 переступає з одного простирадла на інше на безкоштовному пляжі в Ялті. Стати на пісок не може, бо вільних місць немає- оксамитовий сезон.

- Ты куда прешь, корова! - кидається на жінку чоловік у чорних плавках. - Ты мне тут все персики своими ногами в пюре превратила.

За жінку заступається хлопець. На нього всі звертаються увагу, бо говорить українською.

- Як вам не соромно жінку ображати? Вона ж не знала, що ви під покривало персики заховали.

- А ты, хохол, не в свое дело не лезь, - чоловік піднімається. Обтрушує пісок, ставить руки в боки. - Лежишь на нашем пляже, так хоть уважение к местным жителям имей - на человеческом языке разговаривай. А то твою белиберду тут никто не поймет.

Понаехали сюда на песке валяться, жиром обрастать

У тролейбусі людей не менше, ніж на пляжі. Проїзд коштує гривню. Маршрутки їздять напівпорожні, бо в них проїзд утричі дорожчий.

- Пройдите дальше, - штурхає ліктем рожевощоку дівчину начальниця депо.

Влазить у кабіну до водія, щоб забрати виручку за ранкові рейси - 657 гривень. У неї високо начесане біле волосся, губи нафарборані червоною помадою.

- Не могу я пройти, тут люди выходят, - дівчина тулиться до поручнів, щоб пропустити пасажирів.

Начальниця відвислим животом проштовхує її всередину салону і приказує:

- Понаехали сюда на песке валяться, жиром обрастать, так хоть людям не мешайте работать.

Навпроти ялтинської автостанції на узбіччі бачу біґ-борд із фотографією міста минулого століття і напис "Ялта - город, в который хочется вернутся". Питаю фотографа, чи хоче він повернутися в це місто. Він хитає головою.

Зараз ви читаєте новину «В таке місто не вертаються ». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

27

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода