Коли була маленька, по сусідству з помешканням моїх батьків жило молоде подружжя чарівників. Мабуть, схожі люди оточували в дитинстві письменницю Джоан Роулінг.
Оце задрімала посеред дня і наснилися мені колишні сусіди. Якби Роулінг народилася на покоління раніше і в моєму дитинстві теж існувала історія про Поттера, я б ні на мить не сумнівалася, що мої сусіди — замасковані Гаррі й Герміона. Та для мене вони залишись Аркадієм та Лідою.
Дядьо Аркаша був із ортодоксальної гебрейської родини. А тьотя Ліда казала, що вона просто киянка. Батьки заборонили їм одружуватися, та вони не послухали і винайняли частину хатки на Татарці.
Аркаша возив мене по Татарці на санчатах
Взимку, коли тато працював у вечірню зміну, Аркаша возив мене по Татарці на санчатах. А Лідка кликала маму до себе в гості. У них було багацько цікавезних речей. Якось тьотя Ліда показала мені свій шрам від апендициту. Та найбільше мене вразило, коли під час затяжного дощу вона погукала нас із мамою, і ледь прочинивши в кімнату двері, показала на дядю Аркашу. Той перебував у дивній колінно-ліктевій позі на ліжку. Сусідка таємничо прошепотіла:
— Це в них у такий спосіб дощ проганяють.
Досі не знаю, пожартувала Ліда, чи такий звичай насправді існує. Хоч скільки цікавилась про це в етнографів та релігієзнавців, з мене лише сміялися.
А минулого тижня до Києва приїхав молодий письменник з Ізраїлю, як дві краплі схожий на дядю Аркашу. Але зустрітися сам-на-сам з ним не вдалося. А питати таке при свідках, правду казала Ліда чи пожартувала, посоромилася. Таємниця, яка мучить мене більше 30 років, залишилася нерозгаданою. Вже навіть сниться.
1 
1
Коментарі
3