Збірна України п'ять разів грала у стикових матчах і щоразу поступалася супернику. 1997 року ми програли хорватам, 1999-го — словенцям, 2001-го — німцям, 2009-го — грекам, 2013-го — французам.
— Програш хорватам зрозумілий, — каже тренер Олег Федорчук, 54 роки. — Ми довго запрягали і як слід ще не наладили своє футбольне господарство. Були періоди, коли "динамівців" не брали до збірної, а коли — "гірників". А хорвати були на піку своїх можливостей. 1998-го їхня збірна посіла третє місце на Кубку світу у Франції. Об'єктивно, вони були сильніші. Згодом наші скаржилися на норвезького арбітра, який не зарахував чистий гол Косовського, але ж не треба забувати, що він зарахував гол Шевченка, забитий з положення "поза грою". Загалом ми виглядали добре на фоні Шукера, Бобана, Просінечкі й Бокшича.
Програш словенцям 1999 року — нещасний випадок. Ми були сильнішими, але недооцінили суперника. Думали, що він вийде приреченим. А словенці ризикнули й були винагороджені. Плюс грубо помилився Шовковський. До того ж супернику ще й щастило. Забили гол після рикошету. Додайте сюди сніг і негоду, що не дозволили зіграти на швидкості. Але нашим явно не вистачило характеру. В останні 25 хвилин ми не створили жодної реальної загрози.
Німцям програли без варіантів?
— Що вам сказати? Машина. Суперник контролював матч у Києві, а в Дортмунді розчавив нас — 4:1. Не було жодного шансу.
Але греків могли перемогти?
— Оцей програш — найганебніший (0:0 у Афінах, 0:1 у Донецьку. — "ГПУ"). Ми намагалися грати від оборони проти збірної, яка давно минула свій пік. У відборі перемогли в окремому матчі англійців, а тут злякалися греків. Навіть проти словенців мали вдалі періоди, а тут нічого не було. Нічого згадати. Хіба порожню "Донбас Арену", глядачі якої не хотіли нас підтримувати. Та збірна для мене — футбольний імпотент.
Франція позаторік приїхала до Києва грати на нічию. У першому таймі навіть виглядала переконливіше. Та після перерви наші несподівано для суперника завелися. Забили два м'ячі, а могли й третій. У Парижі вже суперник увімкнув п'яту швидкість. Наші тренери не провели ротації. Емоційно українці були вихолощені після домашньої перемоги плюс забракло фізичної свіжості. До 33-ї хвилини французи вели 2:0, і долю протистояння було вирішено.
Чого бракує збірній України у стикових зустрічах?
— Характеру. Якщо матч складається не на нашу користь, швидко в'янемо й не чинимо опору. Не вміємо ризикувати. Так, як 1993-го болгари. Обіграли в Парижі Францію, поїхали замість неї на Кубок світу і дійшли до півфіналу.
5 
1
Коментарі