31 березня виповнюється 67 років володарю Кубка СРСР 1969-го у складі львівських "Карпат", колишньому гравцеві олімпійської збірної Союзу Богданові Грещаку. Розпочавши кар'єру у тернопільському "Авангарді", крайній нападник два роки грав за львівський СКА, де став чемпіоном України-1965. Після цього із тренером Шапошниковим і партнерами по команді Варгою і Капличним його перевели у вищоліговий московський ЦСКА.
— Починав у ЦСКА нормально, — розповідає Богдан Грещак. — У Ташкенті гол забив "Пахтакору". Потім у Тбілісі мені дали приз найкращого гравця матчу. Але у матчі з московським "Торпедо", за яке грав Едуард Стрельцов, Шустіков із Сараєвим взяли мене в "коробочку". У результаті порвав пахове кільце. Пах відчував до кінця кар'єри. Тільки відновився після травми, в Одесі захисник "Чорноморця" Заболотний зламав мені опорну ногу.
Наприкінці сезону мав кілька пропозицій. Від Севідова з Мінська приїхала компанія, переконувала перейти до "Динамо". Але вирішив повернутися додому. У Москву приїхав директор заводу "Електрон" Петровський, який опікувався "Карпатами". Пообіцяв квартиру у Львові дати. Сказав, що можу вважати його своїм другим батьком. Дістав із кишені тисячу карбованців і дав для початку.
У фіналі Кубка СРСР 1969 року проти ростовського СКА ви не грали.
— Перед фіналом пах потягнув. На лавці запасних пережив чи не найважчі хвилини у житті.
Ви забили вирішальний гол "Дніпру" Лобановського у Львові, вийшовши на заміну. Пам'ятаєте той матч?
— У другому таймі дають команду виходити на гру. Кажу: "Я виходжу, забиваю, але в Хабаровськ не лечу на наступну гру". Бо не любив дальні перельоти. "Добре, Бодя", — відповідає тренер Ернест Юст. І тільки виходжу на другий тайм, отримую дальню передачу від Поточняка, обігрую центрального захисника і забиваю. Цей гол став єдиним у матчі. І в Хабаровськ не полетів.
Правда, що 30 метрів пробігали за 3,7 секунди?
— Так, найшвидше у "Карпатах". І в олімпійській збірній також. Чув, що Блохін за 3,6 секунди біг. Тепер дивуюся, що нападники пробігають 30 метрів за 4,2–4,4 секунди. Але зараз зовсім інший футбол. Зараз грають в один дотик, лише звільнився, вже отримуєш пас. А раніше більше на себе брали гру, більше індивідуально.
Ви завершили кар'єру рано — у 29 років. Чому?
— "Карпати", які тренував Бубукін, грали невиразно. Мене, як капітана, викликали до другого секретаря обкому. От у мене і вирвалося: "Та женіть з команди тих жидів". Мав на увазі Бубукіна і ще двох. Посадили мене на лавку запасних. Петровський заспокоював, що повернуся скоро в основу. Місяць просидів у запасі і вирішив зав'язати з футболом. Зараз на пенсії, але продовжую працювати в СДЮШОР №4. Пишаюся своїми вихованцями Юрієм Мокрицьким, Романом Зубом.
3 
1
Коментарі