Уродженка Львова, 36-річна Ванда Літинська-Сидоренко на початку 1990-х переїхала до Польщі, де отримала громадянство. 1999 року у складі польського клубу "Сярка", з міста Тарнобжег, стала фіналісткою Кубка європейських чемпіонів із настільного тенісу.
Вона багаторазова чемпіонка Польщі в особистих і командних змаганнях. Тепер Ванда з чоловіком, у минулому футболістом львівських "Карпат" і краківської "Вісли", Віктором Сидоренком і двома дітьми живе в Англії. До Львова приїхала на кілька днів. Відвідувала батька — суддю міжнародної категорії з настільного тенісу Івана Літинського. Після цього поїхала до польського міста Завадське, де живе її матір — тренер із настільного тенісу Марта Літинська.
— У Польщі шість сезонів грала за найсильніший клуб цієї країни 1990-х "Сярку" з Тарнобжега, — каже Ванда. — Сезон 1998–1999-го був найуспішнішим. Ми потрапили у фінал Кубка європейських чемпіонів. За наш клуб грала українка Олена Ковтун, китаянка і я.
У півфіналі ми несподівано виграли в переможця першості Німеччини. На той матч прийшли подивитися 3 тисячі вболівальників. Для настільного тенісу це фантастична цифра. Я вперше грала за такої великої глядацької аудиторії. Німкені були зверхні, самовпевнені. Пригадую, тоді взагалі сенсацію створила — обіграла німкеню Штефф. Вона у світовому рейтингу входила в першу двадцятку. А я була десь сота. Поступилася у першій партії і в другій рахунок ішов — 11:17 (гра тоді була до 21 очка. — "ГПУ"). Потім я ту партію на більше-менше виграла. Не розуміла, як це зробила. Це психологічно зламало суперницю, і я без проблем виграла. У підсумку наша команда перемогла 3:1.
Після цього поїхали в Німеччину на матч-відповідь. Ми поступилися 2:3 і пробилися до фіналу. Німкень згубило те, що вони нас недооцінили. Ми стали авторами сенсації світового масштабу. Ніхто навіть уявити не міг, що польський клуб вийде у фінал Кубка європейських чемпіонів.
У фіналі могли виграти?
— Мабуть, ні. Фінал був з одного матчу в Будапешті — проти угорської команди. За неї грали кращі тенісистки світу. Тож тягатися з ними було важко. Програли — 0:3.
1992 року вас не взяли на чемпіонат світу у складі збірної України, і ви вирішили змінити громадянство.
— Так, тоді хвилювалася. А тепер розумію, що то була остання крапля, яка переповнила чашу мого терпіння щодо ставлення тренерів збірної України до мене. Я ж багато років грала за збірну і на спартакіадах СРСР, і на інших змаганнях. Вважаю, тоді зі мною повелися негарно. На чемпіонат їхали чотири тенісистки. Я ж була третьою ракеткою в Україні. Очевидно, існували свої розклади. Тоді я і вирішила переїхати в Польщу, зрозумівши, що в Україні нікому не потрібна.
Операцію робив особистий лікар чотириразового чемпіона світу Адама Малиша
Коли завершили кар"єру?
— В листопаді 2003 року. Після першого кола чемпіонату Польщі. Я навіть не дограла чемпіонат. Мала серйозні проблеми з хребтом, у мене був роздрібнений диск. У червні 2004 року лягла на операційний стіл. У Закопаному операцію робив особистий лікар польського гірськолижника, чотириразового чемпіона світу Адама Малиша. Була важка операція. Тривала шість годин. Опісля три місяці нічого не могла робити. Чоловік постійно був біля мене. Сказали, що про настільний теніс можу забути. Рятували мене від інвалідного візка. Сьогодні я не можу працювати. Мала інвалідну групу. На жаль, її несправедливо забрали два роки тому. Я не можу довго стояти чи сидіти.
Де живете в Англії?
— У містечку за 80 кілометрів від Лондона. Винаймаємо будинок. Я не працюю. Віктор утримує сім"ю. Він перекладач у польсько-англійській фірмі. У нас є квартира в Кракові. Там живе свекруха. Думаю, ми рано чи пізно повернемося до Кракова.
7 
1
Коментарі