Наприкінці гри словенці скандували "Росія!"

Стадіон у Мариборі, де відбувався матч Словенія — Україна, називається "Людські врт". У перекладі українською — "Народний сад". Насправді саду там немає. Виключно спортивні споруди в оточенні житлових будинків поряд з історичним центром. Тож за годину до гри більшість глядачів сиділи у навколишніх кафе або закушували на вулиці.

На стадіоні мінімум зручностей. Зате у розташованому впритул до головної трибуни спортзалі 40 на 30 метрів накрили столи для "почесних гостей", де теж закушували аж до початку гри.

Український сектор трибун був заповнений вщерть. Гімн наші співали не гірше за господарів. Коли диктор оголосив про хвилину мовчання словенською, а потім російською, наш сектор у відповідь дружно засвистів. ­Під час хвилини мовчання було тихо.

Словенські вболівальники мають кричалку схожу на наше "хто не скаче, той москаль", лише з іншими словами — "хто не скаче, той не словенець". "Репертуар" українських уболівальників був набагато ширшим, ніж у місцевих. Наші не замовкали ані на секунду. ­Лунало багато вітчизняних футбольних кричалок, зокрема відома пісня про Путіна. Здавалося, словенці не розуміють про що це. Але так лише здавалося — на останніх хвилинах гри частина секторів на найдорожчій "північній" трибуні почала скандувати "Русія, Русія!" Судячи з усього — від розуміння того, чим закінчиться гра. Не допомогло!

×