36-річний Сергій Щербаков став найкращим бомбардиром молодіжного чемпіонату світу з футболу 1991 року. 25 грудня 1993-го вихованець донецького "Шахтаря", який виступав за португальський "Спортінґ", потрапив в автокатастрофу. Відтоді він прикутий до інвалідного візка. Упродовж останніх 10 років Щербаков живе в Москві. Телефонуємо йому на мобільний.
Зв"язок зі "Спортінґом" підтримуєте?
— Так. Востаннє був там улітку, спілкувався зі спортивним директором і тренерським штабом команди. Знаю, що футболісти у "Спортінґу" отримують у двічі-втричі менше, ніж гравці київського "Динамо". Думаю, молодь має 10 тисяч євро на місяць. Більш ніж 50 тисяч євро жоден футболіст не отримує.
В Україні давно були?
— У середині вересня. Приїжджав до Донецька на матч Ліги чемпіонів "Шахтар"—"Селтік". Відвідав батька, побачив друзів дитинства. Непогано прийняли. Переживаю за марку "Шахтаря", а за їхніх футболістів уболівати не можу.
Свого часу ви їздили до нідерландського ПСВ — на оглядини. Не підійшли клубу?
— Не зовсім. Тоді ПСВ тренував англієць Боббі Робсон. Моя гра за ПСВ йому сподобалася. Я був там півтора місяця, але потім у тренера виникли серйозні проблеми зі здоров"ям — Робсон переніс інфаркт. Новий наставник клубу запропонував поїхати з командою на оглядини. Я вирішив, що шести тижнів для цього достатньо, і повернувся. Грав у першому чемпіонаті України.
Квартиру в Москві виділив Лужков
Форвард київського "Динамо" Олег Саленко розповідав, що вони під час того турніру більше пили, ніж грали. Як щодо цього було в "Шахтарі"?
— Ми теж пили. Але не так, як у "Динамо". Я ж тоді у складі молодіжної збірної СРСР їздив Європою. Бачив, як люди живуть. Хотів виступати за західноєвропейський клуб і заробити грошей. Тому відхилив пропозиції київського "Динамо" та московського "Спартака". "Спортінґ", який тоді вже очолив Робсон, заплатив за мене 200 тисяч доларів. Сам отримував у Лісабоні 7000 доларів щомісяця. Обіцяли 10 тисяч. Навіть на ті часи це був скромний контракт.
Колишній тренер "Челсі" Жозе Моурінью тоді працював у "Спортінґу" перекладачем. Контактували з ним?
— Він більше з Робсоном спілкувався, допомагав у мовних проблемах. Самого Робсона бачив кілька років тому в Москві. Англієць залишив свій телефон.
Щоб не бути легіонером у "Спортінґу", ви уклали фіктивний шлюб із португалкою. Місцевий паспорт у вас зберігся?
— Так. Він допомагає без проблем їздити Європою.
Пригадайте день вашої аварії.
— Був бенкет на честь проводів Боббі Робсона. Ми трохи випили. Треба було брати таксі, а не сідати за кермо. Через три місяці після аварії стало зрозуміло, що грати у футбол я більше не зможу. Був страх перед оточуючими, що заважаю їм жити. Намагався не виходити на люди. Не більше. Думок про самогубство ніколи не виникало.
Через рік "Спортінґ" розірвав із вами контракт. Чим пояснило своє рішення керівництво клубу?
— Тим, що травми зазнав не на футбольному полі. Судитися з клубом не захотів. Просто переїхав із чотирикімнатної квартири у двокімнатну. А потім написав лист на ім"я мера Москви Юрія Лужкова. Він виділив квартиру у столиці. Борис Ігнатьєв, мій колишній тренер, про мене потурбувався.
Чим нині займаєтеся?
— Очолюю асоціацію футболу Росії з ДЦП (люди з дитячо-церебральним паралічем. — "ГПУ"). Маю аптеку в Донецьку. Невеликий бізнес — заробляю на лікування. Покращення у мене немає. Погіршення також. Планую лягти на операцію. Мені мають пересадити стовбурові клітини. Шість років живу з Наталею. Називаю її "мої ноги".
1971, 15 серпня — Сергій Щербаков народився в Донецьку
1988 — почав грати за "Шахтар"
1990 — у складі юнацької збірної СРСР завоював золоту медаль чемпіонату Європи
1991 — у складі молодіжної збірної СРСР став бронзовим призером чемпіонату світу, найкращим бомбардиром фінального турніру
1992 — підписав контракт із португальським "Спортінґом"
1993 — потрапив в аварію, став інвалідом
1997 — переїхав із Лісабона до Москви
2 
1
Коментарі