18 лютого померла олімпійська чемпіонка-1976 з гандболу Людмила Коломієць. Рівно за місяць до того, 18 січня, вона відсвяткувала своє 55-річчя. Тривалий час Людмила Михайлівна боролася з важкою онкологічною недугою.
— Люда намагалася не розповідати друзям про свої болячки, — каже олімпійська чемпіонка-1976 Галина Захарова, 63 роки. — Зі своєї хвороби таємниці не робила, але казала: "Дівчата, не турбуйтеся, я сама впораюся". До останнього залишалася директором тенісних кортів при спорткомплексі "Олімпійський". Їх у зв'язку з реконструкцією нещодавно знесли.
Людмила Панчук (дівоче прізвище спортсменки. — "ГПУ") потрапила до київського "Спартака" в 17-річному віці з іншими вихованками столичного республіканського спортивного інтернату. Київська команда, керована Ігорем Турчиним, уже встигла заявити про себе на континентальній арені, чотири рази поспіль вигравши Кубок європейських чемпіонів.
— Завдяки своїй працьовитості та сумлінності Люда швидко завоювала довіру Турчина, — згадує Галина Захарова. — До основи вона не потрапляла, але на заміну, особливо під час оборони воріт, з'являлася регулярно. Грала передню при схемі 5–1 і задню при 6-0. Грою в обороні керувала якраз я. Зазвичай "Спартак" використовував дев'ять основних комбінацій, які в нас були відпрацьовані до автоматизму. Кожен чітко знав свій маневр. Люда завжди сумлінно виконувала мої настанови під час гри: "Люда, вправо, вліво, щільніше". Турчин цінував відповідальну гру Панчук. Не дивно, що через неповних три роки перебування в команді Ігор Євдокимович узяв 20-річну дівчину на Олімпіаду до Монреаля. Там Людмила зіграла корисно, зробила внесок у перемогу збірної СРСР.
Стабільним гравцем основи "Спартака" Людмила Панчук стала 1977-го, коли багаторічні лідери команди, Захарова й Літошенко, завершили кар'єру.
— На той час наша команда була наскрізь сформована з зірок, — розповідає Захарова. — Лідером була Зінаїда Турчина, а всі інші достойно її доповнювали. Зокрема, Люда. Суперниці її боялися. Адже Панчук, діючи на позиції правої півсередньої, мала потужний кидок, володіла своєрідним фінтом, прекрасно бігла у відрив. Окремі комбінації передбачають жорстку гру, яка потребує, щоб один із гравців "врізувався" в оборону суперника. Зазвичай із цією роллю прекрасно справлялася саме Людмила.
Зі "Спартаком" Людмила Коломієць чотири рази вигравала Кубок європейських чемпіонів. Олімпійською чемпіонкою була тільки раз. Ігри-1980 у Москві вона пропустила через декретну відпустку. Народивши сина, повернулася в гандбол. 1982-го єдиний раз у кар'єрі стала чемпіонкою світу. Готувалася до Олімпіади в Лос-Анджелесі, але її радянське керівництво вирішило бойкотувати. А потім була страшна травма — розрив ахіллового сухожилля. Через нього вимушена була завершити спортивну кар'єру.
Людмила Коломієць тривалий час працювала державним тренером із жіночого гандболу при Міністерстві у справах сім'ї, молоді та спорту. Ще 11 років була завідувачем протокольного відділу Національного олімпійського комітету.
3 
1
Коментарі