Переміщення в часі сьогодні настільки звичні, що навіть не встигаєш замислитися — це ж антинауково. Перший стрибок відбувся на два роки вперед — ті, хто прибув на Кубок світу до ПАР, опинилися в Україні-2012. І що ми бачимо? Стадіони збудовані — факт. Вокзали працюють, а летовища приймають. А от організація жахлива. Так і хочеться крикнути: таке може бути тільки в нас. Але потім розумієш: виявляється, в Африці також.
ПАР купила для турніру тонни апаратури для безпеки та одягла в уніформу 44 тис. поліцейських. Тут немає дороговказів, відсутня система волонтерів, і на кожне ваше запитання спочатку відповідають "так". А потім — "не знаю". Але навіть у найцивілізованішому місті країни — Йоганнесбурзі — безпека перетворилася на фарс. Темношкірі африканці й техніка перебувають в одному просторовому вимірі, але не взаємодіють. Валізи вболівальників та преси просто переносять через машини просвічування. Формально цікавляться, що всередині. А після сигналу магнітної рамки досить показати залізну пряжку паска, щоб вас пропустили далі. Тут нагнали десятки волонтерів, які слухняно стоять на місцях і ніяк не реагують на те, що натовп проходить повз просто на стадіон.
Місцеві жителі не те що не готові до терористичних актів, вони навіть не мають уявлення про існування тероризму. Тут наварено залізні штирі на поруччі, вони змазані солідолом, підведена електрика.
Але простий експеримент розбив ущент усю систему безпеки. У Преторії на стадіоні "Лофтус" я поклав до зовнішнього відділення рюкзака дуже гострого ножа і дві скляні пляшки пива. І пішов, усміхаючись, просто на охоронців із квитком у руках. Мене не перевіряли і майже не розпитували. Цікавилися тільки, де це — Україна. За 10 хв. я опинився на трибуні, присів на перше вільне місце і відкрив ножем пляшку пива. Так і сидів із ножем на трибуні під час матчу Сербія — Гана. І дивився на білошкірих африканців, які посміхалися мені на всі 32 зуби.
На стадіон спокійно проніс ножа і дві скляні пляшки пива
Так, тут прибили одного корейця в туалеті Йоганнесбурга, від хуліганів постраждали російські туристи, яких просто викинули з машини, пограбували менеджера збірної Уругваю. Тут суворо радять не виходити на вулицю ввечері самому, але це тільки в межах міста.
— Уся шваль переїхала із селищ до столиці, — пояснює Ксоло, продавець м"яса-гриль у Дурбані. — Усі вони тепер живуть у Йоганнесбурзі.
Так, Йоганнесбург — головна загроза для туристів. Але переїзд за 40 км від цього мегаполісу цілком змінив уявлення про життєвий устрій південноафриканців. У Преторії я побачив суворого, але ввічливого власника міні-готелю Пітера, доброго чорного охоронця Намапезо, тут існує англійський етикет та денний розклад, люди знають своє місце і роблять те, чого їх учили. Акуратно підстрижені дерева, англійський сад біля палацу президента та газети на асфальті біля паркана о сьомій ранку.
Я розлігся на зеленому газоні Черч-сквер у центрі міста писати цей репортаж і вперше за тиждень перебування у ПАР почувався комфортно. Вони тільки граються в безпеку, але навіть не знають, що таке справжній кримінал.
2 
1
Коментарі