Андрій Василитчук, 41 рік, грав за збірну України тринадцять років тому. Тоді він виступав за тернопільську "Ниву". Потім перейшов до львівських "Карпат", хоча міг опинитися навіть у київському "Динамо". Зараз виступає за ветеранів "Карпат" і не пропускає жодного домашнього матчу львів"ян.
Що являла собою збірна України 1993 року?
— Дуже непогана команда. Підготовлена технічно й тактично, але зібрана практично "з листа".
Ту команду очолював Олег Базилевич.
— Серйозний фахівець. Знав про футбол усе. Навіть "травив" із незворушним виразом обличчя, і ти не міг розрізнити, жартує він чи говорить серйозно. Багато бесідував індивідуально. Команду комплектував на базі "Динамо" та "Дніпра". Решту гравців підшукували по ситуації. Сьогодні ти міг грати, завтра — ні. І тільки одна людина гарантовано виходила у стартовому складі — Віктор Леоненко.
У жовтні 1993-го ми здійснили турне по США. У неділю був тур чемпіонату, а вже наступного дня, в понеділок, команда вилетіла до Штатів. Летіли годин вісім з пересадкою у Шенноні. У літаку навіть у карти не грали, настільки втомленими були. Просто спали.
Чим США запам"яталися?
— Тоді країна готувалася до Мундіалю-1994. Дуже серйозною була робота всіх служб. Ми грали з Мексикою у Сан-Дієго. На поєдинок прибуло десь 50 тисяч мексиканців. Служба безпеки контролювала кожен крок — від виїзду з готелю до виходу на поле з роздягальні.
Буряк міг вилаятися англійською
Не розслаблялися навіть поза полем. За межі готелю практично не виходили. Та й грошей тоді було катма: платили нам за матчі суто символічно.
Запрошення до збірної стало для вас несподіваним?
— Звичайно. Я тільки рік грав у тернопільській "Ниві". Але у принципі шанс грати тоді надавали всім. Довелося й мені вийти на поле.
"Нива" тоді вирішувала високі завдання?
— Команду тренував Леонід Буряк. Із ним "Нива" не могла бути у турнірі статистом. Буряк — вдумливий, інтелігентний тренер. Хоча міг вилаятися. Але тільки англійською мовою. На мою думку, з тією "Нивою" Буряк був здатен досягти більшого, ніж із "Чорноморцем", куди поїхав працювати з Тернополя. У Тернополі люди не були так розбещені футболом, як в Одесі. "Нива" стала сьомою у чемпіонаті, ледь не дотягнувши до четвертого місця. А футболісти, як і Буряк, непогано працевлаштувалися: Леженцев перейшов до київського "Динамо", Тяпушкін і Тернавський — до московського "Спартака", Гашкін — московського ЦСКА.
1994 року "Нива" двічі обіграла "Шахтар" у Тернополі.
— Точно. Уперше ми виграли у гірників 2:1. Я був дискваліфікований, сидів на трибуні. Судив матч Костянтин Панчик із Сімферополя. На думку донеччан, не зарахував їм чистий гол. Оператор "Шахтаря" був за нашими воротами і надав докази того, що м"яч перетнув лінію воріт. Але у повторному матчі, 1 грудня, ми переграли "Шахтар" без надзусиль — 2:0.
Хто фінансував тоді "Ниву"?
— Обласна влада. Пропонували непогані умови. Я отримав державну квартиру в Тернополі. Хоча підйомних не дістав. Не пощастило.
Чому повернулися до "Карпат"?
— Мирон Маркевич покликав. А корінному львів"янину завжди хотілося грати в рідному місті.
Президент "Карпат" Петро Димінський звинувачує Маркевича у договірних матчах. Доводилося у них брати участь?
— На щастя, ні. Хоча такі матчі існують. Що я можу сказати? Маркевич — прекрасний стратег, він мислить глобальними категоріями. Димінського я не знаю, і слава Богу.
Як склалася ваша кар"єра у Польщі?
— Непогано. У першій лізі місцевого чемпіонату міг пішки ходити. Але потім рівень зріс і довелося "включатися", згадати про швидкості.
Як сім"я поставилася до переїзду до Польщі?
— Нормально. Навіть син у Польщі народився. Побутових проблем не було. Мову швидко вивчив, ментальність наша схожа з польською. У футбольному плані — жодних проблем. Грав у своє задоволення. Навіть на режимі зациклений не був. Дозволяв собі пиво після матчу.
Ваші діти — спортсмени?
— Так. Донька займається карате. А син обрав футбол. Тренується в дитячій школі "Карпат", у групі Василя Леськіва.
Футбольною кар"єрою задоволені?
— Частково. 1994-го міг опинитися у київському "Динамо". Розмовляв із Григорієм Суркісом та Йожефом Сабо. Але президент "Ниви" захотів 120 тисяч доларів. Суркіс відповів, що за такі гроші він купить чотирьох молодих футболістів.
1965, 13 липня — народився у Львові
1987 — уперше поїхав за кордон, до Болгарії
1992 — одружився з Оксаною Вахулою, народилася донька Наталя
1993 — дебютував у збірній України
1995 — перейшов з тернопільської "Ниви" до львівських "Карпат"
1997 — народився син Андрій
1997 — гравець польського клубу "Гетьман" (Замосць)
3 
1
Коментарі