25-річний Володимир Шацьких понад два місяці тому виграв золоту медаль на чемпіонаті світу з греко-римської боротьби. Подібного успіху зміг досягти тільки маріуполець Рустам Аджі 11 років тому. Із Шацьких ми зустрілися в кафе на Хрещатику.

Правда, що тренерський штаб до останнього визначався з вашою кандидатурою на поїздку до Китаю?

— Так. До чемпіонату світу я невдало виступав на кількох міжнародних турнірах і дав привід сумніватися в своїй кваліфікації. Тільки після виграшу в Польщі тренери відкрили мені китайську візу.

Ви мали досвід виступів на чемпіонатах світу?

— Я дебютував на світовому форумі ще 2002-го. З ходу вийшов до півфіналу, показавши разом із запоріжцем Хвощем найкращий результат в українській збірній. Та і наступна першість планети, яка через рік проходила в Кретелі, була для мене вдалою. На перемогу претендували четверо спортсменів — дворазовий олімпійський чемпіон Аскуло з Куби, чемпіон Європи-2002 грузин Хасая, чемпіон Європи-2003 росіянин Глушков і я. "Посіву" не було, і в моїй підгрупі опинились Аскуло та Хасая. Тобто з трьох фаворитів двоє точно не могли потрапити до чвертьфіналу. Я виграв у обох суперників і вийшов у 1/4 фіналу з Глушковим. Із ним мав старі рахунки: на одному з міжнародних турнірів 2002-го я в росіянина виграв і завдав йому травми. Через рік на Євро-2003 росіянин узяв реванш. Хотів це зробити і я, одразу кинувся атакувати — і пропустив прийом на два бали. Добре, що хоч олімпійську ліцензію виборов. Цього не вдалося зробити Аскуло та Хасая. Зате на Ігри потрапили кілька "мертвих" атлетів. У борцівському світі їх називають "булочками".

Та поїздка вам запам"яталася?

— Запізнився на авіарейс, коли поверталися додому. Із Парижа дістався до німецького Франкфурта. Там я задивився на місцеві магазини і пропустив оголошення про посадку. Прибіг, бачу — літак мій стоїть, а трап уже прибрали і нікого до салону не пускають. Жестом показую співробітниці аеропорту: телефонуй пілотові, нехай відчинять двері, застрибну і без трапа. Вона — категорично проти.

Як вийшли з ситуації?

— Спочатку думав вийти, дізнатися вартість квитка до Києва. Мене з терміналу не пускають. Не можна, кажуть, віза у вас транзитна. Добре, що старий квиток компанії "Люфтваффе" з паспортом були у мене на руках. Пішов у представництво "Люфтваффе", вони замінили квиток. Вилетів до Києва через годину рейсом українських авіаліній. Німці були ввічливими: "Не заперечуєте, якщо вилетите не нашою авіакомпанією? Не проти, якщо сидітимете подалі від вікна?". Прилетів, а тренерський штаб дивно на мене дивиться. Виявляється, хтось пожартував: Вовка дезертирував, виступатиме за німецький клуб. Зате вантаж мій був на місці. А вантаж делегації десь загубився. Тільки через три дні його привезли кожному додому.

На перекладині підтягуюся 60 разів

До речі, про дім. Які ваші житлові умови?

— У Дніпропетровську виділили однокімнатну квартиру. Хотів би мати більше площі, адже час думати про створення сім"ї. Я уже півтора року зустрічаюся з Катею. Вона з Сімферополя, навчається в медичній академії. Приїжджаємо одне до одного в гості. А батьки живуть на Луганщині, у Молодогвардійську. Не був там уже кілька років.

Наша збірна прибула до Китаю за кілька днів до початку турніру. Акліматизуватися вдалося?

— Безсоння було майже в усіх. Дала про себе знати п"ятигодинна різниця в часі. Ніби як одинадцята вечора — час лягати спати. А як подумаєш, що в Україні в цей момент 18.00, одразу сон проходить.

Які враження справив Гуанчжоу?

— Розвинене місто. Вражаючі хмарочоси, відмінні широкі дороги. Порівняно з Дніпропетровськом дуже багато народу. Клімат там, правда, не дуже — велика вологість, задуха. Зате багато зелені — пальми, ціла гама дерев і чагарників.

У півфіналі ви узяли реванш за поразку на Олімпіаді в Афінах у срібного призера чемпіонату світу-2003 Костянтина Шнайдера з Німеччини.

— Костя, до речі, народився в Казахстані. Ми з ним нормально спілкуємося. До протистояння в Гуанчжоу зі Шнайдером зустрічався двічі. На чемпіонаті Європи-2002 поклав його на туше, а на олімпійському килимі стародавньої Еллади дійсно програв. Німець — високий, технічно чудово оснащений борець. Перший період я йому програв — він мене накотив на останніх секундах. Але потім мені вдалося відсвяткувати перемогу в двох наступних періодах, і я вперше в своїй кар"єрі вийшов у фінал чемпіонату світу.

Вирішальний поєдинок із призером двох останніх Олімпіад, чемпіоном світу-1997 фінном Марко Юлі-Ханнукселі був найважчим?

— Психологічно — точно. Але проблем, які годі розв"язати, скандинав мені не створив. Я виграв обидва періоди — 2:1 і 4:0, а потім підхопив свого наставника Миколу Ставрінова і з радістю і відчуттям подяки проніс його по килиму.

Скільки підтягуються на перекладині найкращі майстри килима?

— Скажу за себе. Думаю, масимально разів шістдесят підтягнуся. Але це для нас не рекорд. Рустам Аджі після ранкової зарядки біг до перекладини і підтягувався не менш як сімдесят разів.

Гімнастичні правила дещо змінилися. Нові правила вам подобаються?

— Ні. Раніше поєдинок тривав два періоди по три хвилини, а переможця визначали за допомоги загальної суми балів. Якщо сутичка закінчувалася внічию, проводили додатковий трихвилинний період. Зараз атлети борються три періоди по одній хвилині. Після кожної хвилини за результатом жеребу хтось стає у партер. Переможцем стає той, хто набере шість балів. Міжнародна федерація пояснює нововведення прагненням підвищити видовищність боротьби. Як на мене, річ у іншому: судді отримують право для різних маніпуляцій. А спортсмени скаржаться, що греко-римська боротьба стала травматичнішою.

1981, 2 липня — народився в селищі Молодогвардійськ Краснодонського району Луганської області
1997 — переїхав до Дніпропетровська
2000 — чемпіон світу серед молоді
2006 — чемпіон світу
Неодружений

×