Олександр Рикун, 28 років, на Кубку світу-2006 не зіграв. На початку цього року він був відрахований з "Дніпра" за схильність до пиятики. Влітку опального футболіста захотів бачити у себе наставник харківського "Металіста" Мирон Маркевич. Рикун регулярно виступає за "Металіст" і знову викликається до збірної України.
Як ви потрапили до "Дніпра"?
— Виступав за новомосковський "Металург", команду другої ліги. В одному з кубкових матчів зустрічалися з київським "Динамо". Поступилися 0:3, але я все одно отримав запрошення від генерального директора "Дніпра" Андрія Стеценка. Погодився на перехід одразу.
З першої спроби закріпитися у складі "Дніпра" вам не вдалося. Чому?
— Виник конфлікт із наставником "Дніпра" Володимиром Кобзарєвим. Як на мене, таким фахівцям, як він, краще тренувати дітей. Кобзарєв 30-річних футболістів учив на голові м"яч набивати.
Не секрет, що у вас були проблеми з режимом.
— Так. Молодий я був. Кожний по молодості робить помилки. Добре, що на моєму шляху трапився Микола Павлов, який запросив пограти за маріупольський "Іллічівець". Павлов і тренер прекрасний, і людина. За футболістів стоїть горою. Виконує всі свої обіцянки. Водночас вимагав дотримуватися залізної дисципліни. У Маріуполі футболісти грали "за Павлова". До речі, коли я переїхав до Маріуполя, Павлов не розумів, як "Дніпро" може розкидатися такими кадрами. І першим порадив повернутися, коли знову запросили до Дніпропетровська. Мовляв, Кобзарєва у команді вже немає.
У Маріуполі ви грали чотири роки. Місто не набридло?
— Ну, поки були результати, якось не замислювався над цим. Було цікаво. У "Дніпра" просто більше фінансових можливостей і відповідно — класних гравців, ніж у "Іллічівця".
У Маріуполі футболісти грали "за Павлова"
Підтримка трибун багато важить?
— Звичайно. Перед великою кількістю уболівальників ти просто не маєш права грати погано.
Ви забобонний?
— Ні. Жодних прикмет не дотримуюся і навіть не знаю їх.
На вулиці вас упізнають?
— Буває. Підійдуть люди, подякують за гру, голи, перемоги.
Правда, що партнери по "Дніпру" називали Рикуна Зіданом?
— Ні. (Сміється). Це вигадка журналістів. Хоча Зідан для мене — ідеальний футболіст. Також приємно вражають дії нападаючого Анрі. Тому, мабуть, симпатизую іспанському "Реалу" та англійському "Арсеналові".
На найвищому рівні ви забили більш ніж півсотні м"ячів. Серед них є пам"ятні?
— "Шахтареві" колись ефектний гол поклав. Захисник скинув м"яч у центр, а я якраз набігав на нього. Думаю, не битиму сильно, а то м"яч у табло потрапить.
Будучи гравцем "Дніпра", ви дебютували у єврокубках...
— Ті матчі пішли мені тільки на користь. Хоча не всі суперники були сильними. Наприклад, "Вадуц" із Ліхтенштейну тільки й думав про оборону своїх воріт. Тоді таке враження склалося, що не у Кубку УЄФА грав, а у чемпіонаті України проти запорізького "Металурга".
Як оцінюєте свої виступи за збірну?
— Можна було і краще зіграти. Добре, що зараз Блохін знову запрошує до своєї команди, дає мені шанс реабілітуватися. Ну і Маркевичу вдячний, що покликав до "Металіста". Тренер не пожалкує, обіцяю.
Як відпочиваєте після матчів?
— У колі сім"ї. З дружиною спілкуюся, з сином. Антонові уже шість років. Дружину Тетяною звуть. Я з нею ще з дитинства знайомий — жили в одному дворі.
Син стане футболістом?
— Побачимо. Невідомо, що через десять років з футболом буде. У Антона поки що інші захоплення — машинки різні, мультики.
1978, 6 травня — народився у Дніпропетровську
1997 — дебютував за "Дніпро" у вищій лізі чемпіонату України
2004 — став бронзовим призером чемпіонату України, зіграв у складі національної збірної
2006 — перейшов із "Дніпра" до "Металіста"
Одружений, має сина
2 
1
Коментарі