"Об'єднаний чемпіонат" — приманка для невігласів

Тема "об'єднаного чемпіонату" Росії та України з футболу третій тиждень не полишає перших шпальт спортивної,  і не тільки, преси обох країн. На перший погляд, це суперечить елементарному здоровому глузду. Керівники світового та європейського футболу чітко заявили, що подібне змагання неможливе, бо його проведення суперечить статуту ФІФА, згідно з яким усі офіційні міжнародні першості проводять виключно континентальні асоціації. У нашому випадку європейський футбольний союз — УЄФА. Мовчать з цього приводу й офіційні футбольні керівники Росії та України. Тому що і в Російському футбольному союзі, й у Федерації футболу України знають статут ФІФА. Знають також і про те, чим може їм загрожувати сама лише заява про можливе його порушення. Чому ж тоді галас у пресі не припиняється?

У випадку з Росією все зрозуміло. Усім росіянам, від монархістів до лібералів, від влади до опозиції, незалежна Україна — як кістка в горлі. Тож вони залюбки підтримують будь-яку тему про ймовірне "приєднання" України до Росії. Хоча б у футболі. Оскільки "об'єднаний чемпіонат" можливий лише в тому разі, коли це буде чемпіонат однієї держави, — росіянам це як бальзам на рану.

В Україні роздмухування цієї теми я пояснив би насамперед невіглаством нашого суспільства. Якщо наші люди досі довіряють численним "народним цілителям", відкидаючи медицину, досі вважають реальним "повернення вкладів часів СРСР", що суперечить елементарним законам економіки, то чому б їм не повірити в "об'єднаний чемпіонат"?

Те саме стосується вітчизняної преси. Не лише молоді журналісти, а й досвідчені редактори часом не в курсі елементарних речей. Я знаю лише одного українського футбольного журналіста, який читає світові новини в оригіналі. Тобто — на закордонних сайтах. Він підтвердив, що теми "об'єднаного чемпіонату" Росії та України за межами цих двох країн не існує. Подробиці футбольного чемпіонату Ліхтенштейну в зарубіжних засобах масової інформації є, а про "об'єднаний" — ані слова. Решта ж вітчизняних спортивних журналістів користуються лише одним зарубіжним джерелом відомостей — російським. Причому часто — передусім. Для них усе, про що говорять у Москві, є тим, про що говорять у світі.

Коли хвора людина звертається до професійного лікаря, той спочатку вимагатиме здати всі аналізи, а вже потім береться ставити діагноз. Коли ж недужий приходить до "народного цілителя", той нічого не вимагає, крім грошей. Так само й українській пресі, перш ніж обговорювати "об'єднаний чемпіонат", слід було б для початку "взяти аналіз" — ознайомитися із статутами ФІФА та УЄФА. Після чого обговорювати згадану тему можна буде не інакше, ніж як курйоз чи безглузду вигадку.

×