Розпочну з історичного анекдоту. Влітку 1966 року футбольна команда Радянського Союзу посіла четверте місце у фінальному турнірі Кубка світу в Англії. Як потім виявилося — найвище у своїй історії. Після змагань керівники футбольної федерації потрапили на прийом до Леоніда Брежнєва, тодішнього глави СРСР. Попросили його сприяння, аби видати футболістам і тренерам збірної премію.
— За що? — запитав Брежнєв.
— Як за що? Наша команда стала четвертою у світі! — відповіли прохачі.
— А хто був четвертим минулого разу? — уточнив Брежнєв.
Відповіді не було. Футбольні керівники СРСР і справді не пам'ятали, хто став четвертим на минулому Кубку світу. І це нормально. Усі місця, крім першого, на спортивних змаганнях — це лише статистика, яка цікава хіба що історикам. Ну і самим спортсменам, ясна річ. Ви здогадалися, що жодних премій від Брежнєва футболісти та тренери тоді не отримали?
Тепер у нас не так. Ми готові зробити все, аби назвати себе чемпіонами. Пригадуєте, як у травні керівник нашого футболу стверджував, що Україна була чемпіоном світу, забувши уточнити, що серед 20-річних. А навіщо уточнювати? Чемпіони — і все!
Гадаю, ні наш найвищий футбольний начальник, ні його численні поважні заступники нізащо не згадають, хто був чемпіоном світу серед юнаків до України на попередньому Кубку світу для 20-річних. Бо це так просто не згадаєш: окрім змагань 20-річних, є змагання 19-річних, 21-річних, 17-річних. І проходять вони щороку — спробуй усіх запам'ятай, особливо коли наших там немає.
Тому, користуючись нагодою, нагадаю всім, що чемпіон Європи-2021 року з футболу вже відомий. Це команда Німеччини, яка три тижні тому перемогла у фіналі Португалію — 1:0. Не вірите? Зайдіть на сайт європейської футбольної федерації та переконайтеся. Кажете, що то був турнір для 21-річних? А яка різниця? А те, що в самій Німеччині про той юнацький титул уже всі забули, то їхні проблеми. Не розуміють дурні німці тонкощів душі малограмотного футбольного вболівальника. А в нас розуміють.
2 
1
Коментарі