У світовому футболі триває трансферна кампанія — період, у який дозволений перехід гравців із клубу до клубу. Відбувається це і в Україні, але зветься, як на мене, вкрай некоректно. Практично щодня у пресі з'являються повідомлення про те, що той чи той вітчизняний футбольний клуб чи то купив, чи то продав виконавця. Або планує це зробити. Не відстають від журналістів і тренери та керівники команд, чи не щодня заявляючи, що купили чи придбали нового учасника.
Насправді це не так. Ніхто не може купити футболіста. Тому що футболіст — це громадянин із усіма належними йому громадянськими правами. А те, що наші невігласи називають "купівлею", — насправді грошова компенсація клубу, за який цей гравець виступав раніше і з яким пов'язаний контрактними зобов'язаннями. Тому правильно було б казати про запрошення, а не придбання.
Поцікавитесь, яка різниця? У відповідь я запитаю, чому Рінат Ахметов ніколи не скаже, що він купив тренера Мірчу Луческу, так само як Ігор Коломойський не розповідатиме, що він придбав тренера Хуанде Рамоса? Хоча за наставника з іншого клубу, так само як і футболіста, інколи доводиться платити гроші. Часом чималі. Згадаймо, скільки заплатив "Челсі" позаторік за перехід португальського тренера Андре Віллаш-Боаша — 15 млн євро. Не кажуть "придбали", отже, поважають. А чому не поважають футболістів?
Словосполучення "купити футболіста" існує багато років, але виключно неофіційно, здебільшого як розмовна форма. Так може сказати вболівальник, журналіст. Але в жодному разі не тренер чи президент клубу. Чому наші наставники та керівники цього не відчувають і не розуміють, що ображають людську гідність гравців, говорячи про них, як про скакових коней чи гончих псів?
Гадаю, причиною є не лише брак базової освіти чи елементарна невихованість. Головне — наш футбол є футболом покупців, де власники і спонсори купують для своїх команд усе необхідне, навіть не сподіваючись на цьому заробити. Продавати ж видовище за шалені гроші, як це роблять ФІФА, УЄФА та ліги провідних країн Європи і світу, в Україні не вміють. І головне — й не думають.
Якщо простіше — у Німеччині власники клубів продають футбол, а в нас — купують. А продавець завжди має перевагу над покупцем. Можете перевірити це, порівнявши досягнення німецьких клубів та збірної із нашими. Бо "придбати" футболіста просто. Зробити ж так, щоб його виступи приносили високий результат і великі гроші, набагато складніше. Для початку слід тих гравців поважати. А не хизуватися один перед одним хто їх "купив" та "продав" більше і дорожче.














Коментарі