Такого досі не було. Принаймні за часів незалежності. Раніше будь-який футбольний матч у рамках європейських кубків збирав на наших стадіонах аудиторію, набагато більшу за ту, що ходила на матчі внутрішнього календаря.
Звісно, були і винятки. Матчі того ж "Динамо" у відбірних раундах єврокубків не завжди збирали повний стадіон попри теплу погоду. Та коли наставала осінь, усе змінювалося. Посеред буднів українського футболу народ очікував свята міжнародного матчу. На нього і вирушав.
Цього року усе змінилося. У Києві на матчі Ліги Європи за участю "Динамо" жодного разу не зібрався повний стадіон. Зате на поєдинках проти донецького "Шахтаря" аншлаг гарантований. На яких місцях не були б ці команди, кубковий це матч чи календарний у чемпіонаті, глядачі хочуть особисто це бачити.
Скажете, що таке було за Радянського Союзу, коли на матчі "Динамо" проти московського "Спартака" збиралися по сто тисяч? Але то були зовсім інші часи і зовсім інша країна, і зовсім інший чемпіонат. Після цього настали безрадісні роки перших чемпіонатів незалежної України. На них глядач у столиці практично не ходив. І не лише у столиці, а й в інших містах України, де були команди вищої чи першої союзних ліг. Футбол опинився без публіки.
Не можна сказати, що тепер ситуація нарешті виправилася. У тих же Полтаві, Сімферополі, Маріуполі, Кривому Розі народ як не ходив масово на футбол, так і не ходить. Але є і позитивна тенденція. Головне у ній не те, що окремі матчі збирають повні трибуни, а у тому, що збирають гарантовано.
Вирує футбольний Харків. Його команда вперше у новітній історії вийшла на перше місце у чемпіонаті України. І нехай поки що "Металіст" був першим лише кілька годин, але заповнений стадіон на матчах саме чемпіонату України команда цим забезпечила. І те, що на гру чемпіонату України проти "Динамо" у Харкові прийде людей більше, ніж на матч Ліги Європи проти "Мальме", тепер не викликає сумніву.
А це означає, що напередодні Євро-2012 ми поступово стаємо нормальною футбольною країною, де люди вміють розрізняти футбол не за ознакою "внутрішній-міжнародний", а "цікавий-нецікавий". За цією ознакою поєдинки між українськими командами стають потрібнішими нашим уболівальникам. Власне, так воно є усюди, де існують сильні національні чемпіонати. В Англії на матчі Ліги Європи народ традиційно йти не дуже хоче. Виходить, що ми наздоганяємо Англію.
2 
1
Коментарі
1