Волейбольний наставник Володимир Бузаєв, 68 років, під керівництвом якого запорізька "Орбіта" вигравала останній в історії жіночого волейболу України єврокубок (Кубок ЄКВ), а збірна країни єдиний раз в історії піднімалася на континентальний п"єдестал пошани (третє місце на Євро-1993), нині тренує "Сіверськодончанку". Паралельно працює з молодіжною збірною, хоча його називають головним претендентом на посаду наставника української національної команди. До України Бузаєв повернувся після 10 років роботи з турецькими клубами.
Ви довго працювали в Туреччині, виграли з "Гюнеш Сігортою" єврокубок і постійно виступали в Лізі чемпіонів. Що змусило вас повернутися до України?
— У Туреччині я пробув 10 років. Напевно, настав час "зав"язувати". До того ж мені не так мало років. Хотів повернутися додому і просто спостерігати за волейболом. Але життя склалося таким чином, що я продовжив роботу. Втім, мабуть, так і треба. Адже тренер живе, доки працює. Коли наставник сидить у колясці або біля телевізора — він живий небіжчик.
Залишити Туреччину ви вирішили самостійно чи вас до цього підштовхували?
— Назвіть мені ще одного європейського тренера, який зумів пропрацювати 7 років поспіль у клубі калібру "Гюнеш Сігорти". Такі якщо й існують, то їх одиниці. Ми постійно грали в Лізі чемпіонів, виграли Кубок Європи. Але, повторюся, прийшов час піти. До того ж, коли ти стільки років на одному місці, хочеш не хочеш, а виникають свої організаційні проблеми. Сталося так, що зі мною не захотіла співпрацювати людина, з якою ми пропрацювали багато років разом. Піти вирішив я.
Настав час "зав"язувати"
Ця людина — президент клубу?
— Ні. Втім, про подробиці мене не запитуйте. Це мої особисті питання. Вирішив повернутися додому. Хоча щойно приїхав, до мене надійшло кілька пропозицій — дві з Росії й одна ще з однієї країни. Виїжджати я не хотів. Спочатку обережно поставився і до пропозиції з "Сіверськодончанки". Коли мене торік туди запросили, спершу приїхав, щоб приглянутися. Не хотілося братися за тимчасовий проект. Це вже професіоналізм. Адже чим я сьогодні відрізняюся від того Бузаєва, який 10 років тому виїжджав за кордон? Раніше був блискучим любителем, тепер є добротним професіоналом. Що це означає? Мені надійшла цікава пропозиція. Навіть не в матеріальному плані, адже людина я забезпечена. Зрозумів, що в Сіверськодонецьку можна щось створити, і погодився на пропозицію.
Востаннє в Україні ви працювали 2003-го, коли повернулися з Туреччини і тренували запорізьку ЗДІА та молодіжну збірну України.
— То був чудовий рік! Шкода, що ми розбазарили цих дівчат. Це злочин перед українським волейболом. Наталія Сказка — провідний гравець збірної Азербайджану, Анна Цокур — громадянка Росії, Ольга Дробишевська — Казахстану. Я назвав вам трьох волейболісток, здатних прикрасити будь-яку провідну європейську збірну. Хто винен, що ці гравці тепер більше не українки? Хай розбираються люди, яким це належить робити. Моя думка — винні й Федерація волейболу України, яка поставила все на конвеєр, і Міністерство у справах сім"ї, молоді та спорту, що самоусунулося і не контролює цей рід діяльності ФВУ. Трагедія в тому, що ми є постачальниками волейбольних талантів для багатьох країн, але не для самих себе.
Кажуть, ви можете очолити й національну збірну України. Це правда?
— Це питання навіть не розглядають. Розумієте, я був за кордоном. А там запрошують наставника та запитують: ви хочете тренувати чи ні? У нас усе по-іншому. Я ніколи не брав участь у жодних конкурсах і 20 років очолював збірну. Тому якщо хтось скаже: "Володимире Микитовичу, давайте працювати", розгляну пропозицію. І ще чітко розпишу ролі — це може зробити клуб, це місто, це міністерство, це федерація. Тоді справа рухатиметься. Але найголовніше, чого не можна дозволити, — того відтоку волейболісток, який присутній нині. Виходить, дівчина ще не встигла вилупитися з яйця, а її вже продали за кордон. Разом із громадянством. Єдиною командою, яка намагається не відпускати гравців, є "Сіверськодончанка".
Поки що збірна України вкотре не змогла пробитися до фінальної частини Євро-2009. Її нинішній наставник Сергій Голотов вважає, що Словаччині, а потім Хорватії ми поступилися через кадрові проблеми.
— Словаччина та Хорватія, кажете? Таких команд узагалі не знаю. Україна цих суперників має обігравати в будь-якому стані. Програвати таким командам із нашими школами, з нашим резервом ми не можемо. Якщо це відбувається — значить, щось робиться не так. Моя думка — чемпіон країни "Круг" працює не на волейбол, а як торгова організація. Звісно, колись вони повинні відправляти людей за кордон. Але неправильно те, що "Круг" продає ще не досвідчених дівчат.
1940, 27 жовтня — Володимир Бузаєв народився у місті Чирчик Ташкентської області Узбекистану
1951 — сім"я переїхала до Запоріжжя
1973 — очолив команду третьої групи чемпіонату Української РСР "Орбіта" (Запоріжжя)
1990 — із запорізькою "Орбітою" виграв Кубок ЄКВ
2 
1
Коментарі