Захисник Олександр Сорокалєт, 49 років, пограв за луганську "Зорю", дніпропетровський "Дніпро", київське "Динамо". Зараз працює тренером-селекціонером у Ростові.
Як починалася ваша кар"єра?
— Дитинство пройшло у Луганську, мешкав за дві трамвайні зупинки від стадіону "Авангард". Один із приятелів якось запропонував під"їхати туди і записатися на футбол. У нього на "Авангарді" дядько працював. Мені було тоді вісім років, а приймали з дев"яти. Додав собі рік і ходив на тренування два місяці. А потім усіх попросили принести метрики. Я злякався і наступне заняття пропустив. Тренер прийшов до нас додому, розібрався що до чого і дозволив мені займатися далі. 1969 року ми виграли турнір "Шкіряний м"яч". Через два роки створили команду луганського спортінтернату, куди й мене зарахували. А в 1974-му опинився у "Зорі".
Відчувалося, що команда гриміла на весь Радянський Союз?
— Дуже. На стадіоні завжди був аншлаг. Потрапити туди було неможливо. "Зорю" тоді очолював Пестов. Почав підводити мене до основи, на 10–15 хвилин випускав.
Чому ж ви залишили Луганськ?
— В армії настала пора служити. Забрали до київського "Динамо". Коліна затремтіли, коли побачив у Києві Решка, Буряка. Вигляд у мене тоді був провінційний: пальто, заяча шапка. Буряк ще сказав Решку: "От, Стьопо, і прийшла нам зміна".
Хто ще прийшов тоді до "Динамо"?
— Безсонов, Бережний, Насташевський та Хапсаліс. Мешкали ми вп"ятьох у трикімнатній квартирі. Навантаження на зборі стали для мене одкровенням. Ставили захисника проти нападаючого. А попади під Блохіна! Він прискориться метрів на 60, як тут встигнути?
Якось "Комсомольська правда" написала про порушників режиму. Серед них було і ваше прізвище.
— 1983 року я та Віктор Кузнецов поверталися зі Швеції, де виступали за олімпійську збірну СРСР. З Москви нам квитків не взяли: мені — до Києва, Кузнецову — до Дніпропетровська. Адміністратор збірної дав папірець і наказав їхати до Внукова. Приїхали, показали папірець, а на нього ніхто уваги не звертає. Сіли, випили шампанського. Заночували у спорткомітеті.
"Волгу" довелося повернути "Зорі"
Наступного дня приїхав до Києва. Тодішній тренер "Динамо" Юрій Морозов на загальних зборах оголошує про мою дискваліфікацію на рік. Тільки через деякий час Базилевич забрав мене до "Зорі" і добився того, щоб дозволили грати.
Як опинилися у "Дніпрі"?
— Наставник дніпропетровців Володимир Ємець запросив. А я тоді у "Зорі" якраз "Волгу" отримав. Довелося від неї відмовитися. Втім, у "Дніпрі" непогано платили. 250 карбованців ставка. Преміальні — від 400 до 600 за домашні перемоги, 800 — за виїзні. А в єврокубках за домашні виграші платили три тисячі карбованців. Після виїзних могли і чотири отримати.
Яким вам запам"ятався Ємець?
— Народний тренер, сильний психолог. Міг нагримати, а уже через п"ять хвилин обійняти. І Кучеревський такий же. У Ємця була ціла група агентів, які доповідали тренеру, де гравці провели вечір. Ці агенти з-під вікон кімнат на базі збирали недопалки і приносили Ємцеві. Той потім влаштовував колективний розбір польотів.
Як склалося ваше особисте життя?
— З дружиною познайомився на весіллі у Олега Блохіна. Незадовго до того у матчі проти "Зеніту" зламав на нозі два пальці. А тут подія — Блохін та Дерюгіна одружуються. Зняв я гіпс, Сергій Журавльов, у якого нога більша, дав свої черевики. Уже на весіллі умовив динамівського лікаря Малюту не казати нічого Лобановському. За столом здебільшого були футболісти і гімнастки.
Через кілька днів зателефонував майбутній дружині. Виявилося, у нас обох немає планів на Новий рік.
Наприкінці 90-х ви були селекціонером "Дніпра".
— Тоді якраз Грозний команду залишив. Почали повертати людей, яких він віддав у оренду. Рикуна, зокрема. Під час тесту Купера той пробіг тільки 2,4 кілометра, але голова у нього вже тоді була світла.
Селекціонером ви працюєте і зараз?
— Так, у Ростові. Рохус Шох покликав. До Дніпропетровська приїхав, бо маю тижневу відпустку. Дуже хотілося глянути на команду, яку тренує Олег Протасов.
1957, 16 квітня — народився у Луганську
1982,1987 — срібний призер чемпіонату СРСР
1988 — чемпіон СРСР
1998 — став працювати тренером
У чемпіонатах СРСР провів 233 матчі, забив 6 м"ячів. Зіграв 9 поєдинків за олімпійську збірну Радянського Союзу. Одружений, має доньку та сина.
2 
1
Коментарі