День після перемоги українців над саудівськими аравійцями я вирішив присвятити матчеві господарів турніру з командою Еквадору. Хотілося побачити футбольне свято нейтральними очима: не хвилюватися за результат матчу, а просто насолоджуватися видовищем.
Інтерес викликав насамперед стадіон у Берліні — той самий, на якому Гітлер 1936 року проводив Олімпійські ігри. Монументальна споруда дуже схожа на київський стадіон. Різниця лише в тому, що тут зробили повну реконструкцію. Особливо вразив процес перевірки на вході. Встановлені сотні турнікетів, де глядачів уважно обшукують. Причому жінок — лише жінки, а чоловіків, відповідно, тільки чоловіки. Спробу потрапити на прощупування до жінки (там була менше черга), яку на моїх очах здійснили два уболівальники з Еквадору, ввічливо, але жорстко заблокували. Із незмінною усмішкою стадіонні стюарди і стюардеси переглядали всі кишені, сумки, рюкзаки.
Дехто блював під веселе підбадьорювання товаришів
Арена, традиційно для Німеччини, знаходиться на околиці міста у парковій зоні. До неї ведуть лінії метро і міської електрички. Дивно, але уболівальники їхали не тільки на стадіон, а й у протилежний бік. Це була молодь, яка збиралася вболівати на центральній алеї Тірґартена, парку, який тягнеться через пів-Берліна на захід від Бранденбурзьких воріт. У вагонах юнаки і дівчата не тільки горлали пісень, дуділи в дудки, курили цигарки і пили пиво. Вони ще й грюкали по підлозі вагону. Зовні він нагадував вагон київського метро після футбольного матчу Ліги чемпіонів. Тільки поліція їхня, на відміну від нашої, ні у що не втручалась.
Так само було і на головній алеї Тірґартена. На час Кубка світу парк перейменували у фан-зону і обгородили алюмінієвим парканом. Вхід вільний, але з ретельним обшуком, таким, як на стадіоні. З собою не можна проносити нічого, чим можна було б завдати комусь шкоди — наприклад, скляних пляшок. Через кожні двісті метрів стояв величезний телеекран, який показував на два боки. Якщо стверджують, що на нашому Майдані був позаторік мільйон людей, то футбол у Берлінському парку дивилося не менше.
Приблизно за п"ятдесят метрів від алеї стояли машини швидкої допомоги, поліції та пожежників. Кожні п"ять хвилин звучала сирена, і медики їхали комусь на допомогу. Тут же на очах у незворушних поліціянтів молодики масово справляли малу потребу, а дехто й блював під веселе підбадьорювання товаришів. Помітив, що монітори у поліцейських фургонах показували не оперативну ситуацію, а футбол.
Пиво і їжу продавали на кожному кроці у необмеженій кількості й у м"якій упаковці. Але були великі черги. Тричі натовп вибухав радістю в моменти, коли німці забивали гол.
Довкола парку їздили авто, народ поспішав у своїх справах — бо ж робочий день. Інші сиділи по кафе, де теж показували футбол.
6 
1
Коментарі