Найбільш завзяті футбольні вболівальники розміщаються в найдешевших секторах за воротами. Така трибуна на римському "Стадіо Олімпіко" має офіційну назву "курва норд", тобто "північна трибуна". На ній одночасно може перебувати до 20 тис. активних уболівальників римського "Лаціо". Це чи не найбільший показник у Європі.
Тим, хто не зміг потрапити на завжди заповнену по вінця "курву норд", шлях на "курву сюд", тобто "південну трибуну". Вона розташована за протилежними воротами і є місцем фанатів іншого римського клубу - "Роми". Трибуна має не менш галасливу репутацію. Треба бачити, що робиться на тих "курвах" під час матчу між двома римськими командами "Ромою" та "Лаціо". Тут жоден телевізор не допоможе.
Усе це мене зацікавило під час виїзної гри київського "Динамо" проти "Роми". Протистояння італійських "курв", тобто "заворотніх" трибун, де збираються найзатятіші вболівальники, триває не лише у дні матчів. Під час гри "Рома" — "Динамо" оголошували інформацію про виступи в Лізі чемпіонів інших італійських команд. "Курва сюд" на ці повідомлення відповідала досить емоційно. Коли стало відомо, що "Фенербахче" забив гол міланському "Інтеру", трибуна раділа не менш, ніж коли "Рома" забивала "Динамо".
Для наших футбольних глядачів це незвично. Нас привчили вболівати за всі наші команди на міжнародних змаганнях. Привчили ще з союзних часів. І в результаті виходить парадокс: фанат "Динамо" стрибає від радощів, якщо "Шахтар" програє, наприклад, "Дніпру". Та вболіватиме за цей же "Шахтар" проти "Селтіка".
Ще раз повернуся до римських вражень. Футбольна ідеологія країни, де футбол є ледь не другою релігією, а національна збірна чотири рази ставала чемпіоном світу й є ним нині, варта того, щоб до неї придивитися. В італійському футбольному вболіванні немає нічого штучного, нічого вигаданого або впровадженого кимось. Там такі хлопці, що самі кому хочеш що треба впровадять. Бо щиро й на все життя віддані своїй команді. Не тій, що сьогодні добре грає, а тільки своїй — єдиній! Тому й приносить італійська футбольна ліга багатомільйонні прибутки, тому й дриготять щонеділі південні та північні "курви" на стадіонах від Рима до Турина, від Палермо до Венеції.
Мені можуть зауважити, що ми маємо всі вболівати за українські клуби, бо вони приносять нашому футболу рейтинг УЄФА. Чому ж тоді в Італії, де таке уболівання неможливе, цей рейтинг третій у Європі, а в нас, із нашою "підтримкою", — дванадцятий?
Рівень українського й італійського футболу неможливо порівняти. В усіх без винятку вимірах, від збірної і провідних клубів до скромних команд маленьких міст, від футбольних арен до сучасних телетрансляцій, від організації змагань до кількості вболівальників. Італія обігнала нас на багато років. Перевага над італійцями хіба що в напівміфічному "уроку футболу в школах". Хоча в основному він існує на папері та в багатій уяві керівників нашого футболу.
Може, ми теж, як італійці, почнемо уболівати лише за своїх? Щоб за кілька років у кожному українському місті була своя "курва" — трибуна завзятих і вірних уболівальників місцевої футбольної команди.
4 
35413
Коментарі