Тепер мало хто пригадає олімпійські турніри з баскетболу 1930–1960 років. Ці змагання тоді незмінно вигравала команда США, де і придумали колись цю гру. Перевага американців над рештою країн була настільки велика, що на перші п'ять олімпійських турнірів із США приїжджала не спеціально зібрана олімпійська збірна, а команда одного з американських університетів, яка була тоді сильніша за будь-яку національну збірну.
Цей забутий спортивний феномен згадався мені в контексті розмов про утворення футбольної cуперліги, де змагалися би найкращі клуби світу. Розмови ці точаться третій десяток років. Ніхто не зауважив, що така cуперліга вже створена. І це не Ліга чемпіонів, яку постійно реорганізують і вдосконалюють заради збільшення комерційної привабливості. Сучасна суперліга — це чемпіонат Англії, де колись придумали футбол. Цьому чемпіонату 120 років.
Починаючи із 1992-го англійський чемпіонат остаточно став на комерційні рейки. Одночасно з'явилася Ліга чемпіонів УЄФА. Майже три десятки років конкуренції показали, що саме англійська прем'єр-ліга стала найсильнішим футбольним турніром світу, де кожен матч збирає повні трибуни, де боротьба за перемогу точиться у всіх без винятку матчах, де не може бути навіть натяку на договірні поєдинки чи щось подібне. У прем'єр-лігу прагнуть усі без винятку футболісти. І не лише за великими заробітками, а й за емоціями, що нині доступні всьому світу. Ліга чемпіонів для англійців є лише доповненням до головного турніру — чемпіонату Англії.
Запитаєте, а як же успіхи іспанських клубів, що перемагали в Лізі чемпіонів останні п'ять сезонів? Тут все просто — іспанські "Реал" і "Барселона", так само, як італійський "Ювентус", німецька "Баварія" та французький "Парі Сен-Жермен", домінують у своїх чемпіонатах і можуть собі дозволити спеціально готуватися до ігор Ліги чемпіонів. А англійці не мають ані дня відпочинку в найнасиченішому футбольному сезоні, де чи не кожна гра має рівень вищий за більшість матчів групового турніру Ліги чемпіонів.
Саме ця насиченість матчами найвищого рівня і підняла поступово рівень клубів англійського чемпіонату настільки, що Лігу чемпіонів може виграти чи не кожна англійська команда, яка туди потрапила. Поточного сезону у чвертьфіналі Ліги чемпіонів було чотири англійські клуби і якби не "сліпий" жереб, то починаючи із півфіналу, Ліга чемпіонів перетворилася би на ще один кубок Англії. І якби до Ліги чемпіонів допускали не чотири, а шість, вісім чи більше англійських клубів, усі вони претендували б на перемогу. Як колись баскетболісти американських університетів претендували на звання олімпійських чемпіонів.
4 
35413
Коментарі