Футбольні симпатії чорногорців щодо національної збірної та вітчизняних клубів мають ледь не протилежний вигляд. Виступ збірної, якій немає й 10 років, викликає у людей великий ентузіазм. Натомість команди, що грають у національному чемпіонаті цієї країни, мають мінімальну кількість прихильників.
Матчі чемпіонату проходять на занедбаних стадіонах чорногорських міст і містечок. Більшість із них мають тисячу-дві місць. В огляді останнього туру, який місцеве телебачення показувало упродовж тижня, увагу привертали хіба що по кілька десятків уболівальників практично на порожніх трибунах і стільки ж поліціянтів навколо них.
Власної спортивної преси Чорногорія не має. Користуються сербською щоденною спортивною газетою. Зате на кабельному телебаченні півтора десятка спортивних каналів сербською та хорватською мовами, зрозумілими всім. По телевізору чорногорці й стежать за гравцями футбольної збірної, які практично всі грають за кордоном.
На футбол народ до Подгориці тягнувся з усієї країни. Майже як у нас до Львова, коли там грає збірна. Серед тих, хто йшов та їхав на поєдинок, було багато українців, які відпочивають у приморській Будві, що за 80 км від столиці.
За 3 год. до початку матчу рух автомобілів центральною вулицею, що йде до стадіону, перекрила поліція. Арена виявилася маленькою, тісною й незручною. Зате всі були поруч. Піднімаючись сходами, зіткнувся із Роєм Годжсоном, англійським тренером, який восени торік мав очолити збірну України. Трибуни для важливих гостей із охороною в нашому розумінні на стадіоні в Подгориці взагалі немає. Тож до керівників ФФУ Анатолія Конькова та Сергія Стороженка, поруч із якими сидів колишній прем'єр-міністр Валерій Пустовойтенко, можна було дотягнутися рукою. Що й робили численні українські уболівальники, тиснучи їм руки та обнімаючи до, а особливо після гри.
7 
1
Коментарі