У житті кожного рано чи пізно настає момент вибору. Для пересічної людини — це її справа, сторонні тут ні до чого. Коли ж особа представляє країну, особистий вибір стає складний і часом дуже нелегкий.
Великий спортсмен у минулому, легенда світової легкої атлетики, неперевершений стрибун із жердиною Сергій Бубка досі був прикладом успішної післяспортивної кар'єри.
Рекордсмен світу зумів вдало конвертувати власну світову славу в почесні та впливові посади світового спорту. Настільки впливові, що Сергій Бубка висував свою кандидатуру на посаду президента Міжнародного олімпійського комітету. Але його не обрали. І, як виявилося, правильно зробили. Якби нині президентом МОК був не німець Томас Бах, а українець Сергій Бубка, то саме його німецька преса називала би "пуделем Путіна".
Нагадаю, виконком МОК, до якого входить Сергій Бубка, не відсторонив команду Росії від Олімпійських ігор, як очікувалося. А ухвалив суперечливе і принизливе для світового спорту рішення. Звісно, тут не обійшлося без тиску Росії, що вважає дискваліфікацію усієї команди за допінг "політично вмотивованою".
А чи була би "політично вмотивованою" дискваліфікація Росії не допінгом, а збройною агресією проти України? Цього ми не знаємо. Бо Сергій Бубка — представник України у виконкомі МОК, жодного разу за два з половиною роки не поставив цього запитання. Хоча мав би це робити щодня.
Ми — не німці. Наша преса жодним чином не відреагувала ні на нинішній вчинок Сергія Бубки, ні на його позицію упродовж останніх років. Це німці можуть назвати головного "олімпійця" та співвітчизника "пуделем". Ми чомусь не можемо. І я знаю чому. Тому що в такому разі образливу назву слід шукати зовсім не для Сергія Бубки. А для більш значимих політичних "пуделів". Їх у нас скільки завгодно.
3 
1
Коментарі