3 серпня на Байковому кладовищі у столиці поховали колишнього футболіста і тренера київського "Динамо" Валентина Белькевича. Помер минулої п'ятниці — відірвався тромб. Мав 41 рік.
Прощаються з Белькевичем на стадіоні ім. Валерія Лобановського у Києві. Труна стоїть на столі, що застелили оксамитом. Кришка перев'язана біло-синім шарфом з емблемою "Динамо". Помічники розпорядниці похорону кожні 20 хв. переносять квіти, щоб звільнити місце.
— Пока не увидел Валика в гробу, в его смерть поверить не мог, — 71-річний Олександр Чубаров, адміністратор футбольного клубу "Динамо", кладе червоні троянди. Виходить на вулицю і закурює. — 20 років я був начальником відділу селекції — відбирав футболістів. Президент клубу Григорій Суркіс відрядив мене у Мінськ подивитися на гру кількох хлопців. Їхав за іншими футболістами, але, коли побачив, як грають Белькевич і Хацкевич, вирішив узяти. Їхнє керівництво довго упиралося. Григорій Михайлович казав: домовитися було складно. За гравцями у Мінськ поїхали "Мерседесом". Говорив водію: дорога далека, може, взяти напарника. А він відмахнувся — краще візьме води і горішків. Коли поверталися, під Борисполем нам назустріч вилетіла машина. Я встиг ухопити кермо. З'їхали у кювет, але всі залишилися живі. Після цього Валік називав мене "службою порятунку".
До Олександра Федоровича підходить дочка 19-річна Валерія. Говорить, їхатиме додому. Цілує батька в щоку.
— Коли Валіка вітали із 40-річчям, він сказав, що гучно не святкуватиме. Хтось із присутніх вигукнув: за 10 років привітаємо з наступним ювілеєм. Валік на це відповів: хто святкуватиме, а кого серед живих і не буде. Разом відзначили його 41-й день народження. Подарував йому парфуми "Жан Поль Ґотьє". Він трохи бризнув, понюхав і сказав: ти мене штовхаєш на походи по дівчатах.
— Так давно тебе не бачив, — Олександр Федорович зупиняє екс-капітана київського "Динамо" 55-річного Анатолія Дем'яненка. Обіймає. — У мене цього року величезні груші вродили. Заїжджай у гості.
Дем'яненко обіцяє передзвонити. Йде всередину. Підходить до матері Белькевича — 65-річної Валентини Василівни. Обіймає і цілує руку. Жінка поправляє чорну мереживну хустку та втирає серветкою заплакані очі. На похорон сина приїхала з Мінська.
— В команді Валіка називали професором, бо наперед продумував кожну атаку, — розповідає Дем'яненко. — Отримував задоволення навіть не від того, що забив гол, а що придумав розумний хід. Любив також грати у карти. Казав, що в цій грі, як і в футболі, треба думати.
Близько 11.00 на стадіон приходить 40-річна Олеся — цивільна дружина Валентина Белькевича. Одягла довгу чорну сукню, чорні окуляри, взула туфлі на високих шпильках поверх чорних капронових панчіх. Зупиняється перед портретом покійного, гладить рукою.
— Поверить не могу, — каже супутниці і схиляється їй на плече. Сідає перед труною поруч із матір'ю покійного. Постійно знімає окуляри, щоб витерти сльози.
— Валік познайомився з Олесею на початку 1990‑х, — розповідає киянка 62-річна Світлана Миколаївна. Прізвище називати не хоче. Каже, 20 років працювала масажисткою у клубі "Динамо". — Олеся виховувала сина від першого шлюбу. Валік був йому за батька, але не знаю, чи всиновив. Років 10 прожили, а потім він у перукарні познайомився зі співачкою Анною Сєдоковою. Вона завагітніла, і пара одружилася. За два роки розійшлися. Валік залишив Ані квартиру, допомагав доньці Аліні. І повернувся до Олесі. Про особисте говорити не любив. Але всі розуміли, що вона була його справжнім коханням.
Близько 11.30 шестеро чоловіків у білих сорочках із чорними стрічками на рукавах виносять труну і ставлять у катафалк. Провозять навколо футбольного поля. З гучномовця лунає гімн "Динамо". Люди стоячи аплодують 10 хв.
Відспівують Валентина Белькевича у храмі Вознесіння Господнього на Байковому кладовищі. Туди прийшли одноклубники по "Динамо" 1990-х Владислав Ващук, Віталій Косовський, Олег Лужний. Тримають свічки. В іншому кінці залу — колишній тренер киян Олексій Михайличенко.
Біля храму близько 30 людей чекають закінчення траурної церемонії. Шукають місце в затінку, на вулиці +40°C. Серед них — "динамівці" Андрій Гусін і Олег Саленко.
— Валік ніколи не скаржився на здоров'я, — каже Саленко. — Завжди прагнув на полі думати, відчувати футбол. Це те, що розгледів у ньому колись Лобановський. Тепер вони з Лобановським разом, у них попереду ціла вічність. Але краще це сталося б років за 30.
Валентина Белькевича поховали поряд з актором Богданом Ступкою та директором цирку Володимиром Шевченком. Метрів за 15 — могила Валерія Лобановського.
Відмовився перейти в "Шахтар"
1973, 19 січня — Валентин Белькевич народився в Мінську. Мати — викладач російської мови в інституті. Батько — кандидат історичних наук
1991 — дебютує в основному складі мінського "Динамо"
1994, вересень — отримує річну дискваліфікацію від європейської федерації за вживання допінгу
1996, липень — переходить до київського "Динамо"
2004, червень — одружується з солісткою групи "ВІА Гра" Ганною Сєдоковою
2004, грудень — народжується донька Аліна
2006 — пара розлучається, Валентин повертається до колишньої подруги Олесі
2008 — їде грати до азербайджанського "Інтера", за рік завершує кар'єру
2012, липень — стає тренером "Динамо" 19-річних, одразу виграє чемпіонат України
2014, весна — залишає посаду
2014, 1 серпня — помирає, обірвався тромб
Восьмиразовий чемпіон України, півфіналіст Ліги чемпіонів 1998/99. Найкращий футболіст Білорусі-1995. Найкращий футболіст чемпіонату України 2000/01. Тоді ж його хотів купити донецький "Шахтар" — гравець відмовився. Любив грати в більярд і боулінг, дивитися історичне кіно, трилери та детективи.
3 
1
Коментарі