- Отримавши пропозицію про зміну громадянства, я все ж таки узяв якийсь час на роздум. Правда, рішення ухвалив досить швидко. Тоді ще межа між Україною і Росією так сильно не відчувалася - все-таки з моменту розвалу СРСР минуло всього декілька років. Та і зіграв свою роль той факт, що шансів виступати за збірну Росії при тодішньому її керівництві у мене було небагато. А адже мені було вже не 15 років. Час йшов, і я розумів: якщо не пограю на міжнародному рівні, то після закінчення кар"єри в моєму житті виникне якась порожнеча, недомовленість. Думаю, у результаті я зробив правильний вибір, - сказав Калитвинцев.
- Журналісти і зараз досить часто питають мене, де ж краще - в Росії або Україні. Я відповідаю: "Не можу порівнювати". Чому? Та тому що нічого порівнювати. Для мене Київ став рідним містом. Україна - рідною країною. Так, я родом з Волгограду, але на сьогоднішній день у мене навіть думки немає, повернутися до Росії. Я дуже рідко там буваю : так, іноді, відвідати батьків. Але частіше вони у нас в Києві гостять. Звичайно, частинка мого серця залишилася в Росії. Але це саме частинка, - додав Юрій Калтвинцев.
Джерело: "Сегодня"
×
Коментарі