Давно помітив, що свої найкращі сезони команди починають із якоїсь драми. Згадайте, як Лобановський провалив сезон 1984-го з "Динамо". Абсолютно серйозно розглядалася можливість його звільнення. А потім, на хвилі натхнення команда виграла Кубок кубків і 2 чемпіонати поспіль. Щось схоже було з "Шахтарем". Осінь 2008-го була жахливою. Картина в чемпіонаті була - гірше не вигадаєш. У Лізі чемпіонів - не набагато краще. За тур до завершення ми втратили всі шанси на продовження боротьби. Керівництво клубу проводило консультації, вагалося: звільняти Луческу чи дати шанс попрацювати.

Є 2 варіанти. Або домашня гра групового етапу ЛЧ проти швейцарського "Базеля", де ми перемогли - 5:0, або останній матч на виїзді проти "Барселони" - 3:2. Та перемога додала масу сил. Молоді хлопці повірили в себе. Було помітно, як у команди виростають крила. Відчувалося, що ці хлопці прагнуть великої перемоги і кістьми ляжуть, але її досягнуть.

Тріумф можливий, коли збігається кілька факторів: ти повинен бути у найкращій формі, бажано, аби суперник минув пік своєї форми, тобі повинно щастити, судді мають бути щонайменше нейтральними, а в кращому випадку помилятися на твою користь. На кожному етапі до перемоги в Кубку УЄФА принаймні один із перерахованих факторів був на боці "Шахтаря". Ну, а найскладнішим суперником, хто би зараз що не говорив, було київське "Динамо". У донецькому матчі ми забили гол на 89-й хвилині. А перед цим Саблич мав убивчий момент після кутового й не зумів його реалізувати. Все висіло на волосинці, але доля посміхнулася нам.

Було таке. Президент не витримував напруги, так сильно переживав. Перед грою з киянами ми зустрілися з ним на коридорі. Рінат Леонідович запитав про мої передчуття. Я сам боявся, але відповів бадьоро: мовляв, переможемо й вийдемо у фінал. Слава Богу, так і сталося.

Ні. Ми програли першу гру в Москві - 0:1, але впевнено почувалися в матчі-відповіді. Навіть якби судді зарахували гол Вагнера Лава, "Шахтар" дотиснув би москвичів. І якби судді не зарахували другий гол у ворота Акінфєєва (ЦСКА скаржився на атаку проти воротаря), їхню долю нічого б не змінило. "Шахтар" тоді просто був сильніший.

Звісно. Я бачив команду, бачив, у якій божевільній формі вона перебуває, відчував, який божевільний потенціал у цих молодих хлопців. Їм потрібна була перемога для подальшого злету й вони її досягли. "Шахтар" грав у фіналі з позиції сили і мав перемагати.
Шкода, що коронавірус перервав нинішній сезон. Часом мені здавалося, що теперішній "Шахтар" чимось схожий на той, 11-річної давнини.