Ексклюзиви
Четвер, 14 травня 2020 11:09

На фінал у Базель полетіли літаком Щербицького – Решко

На фінал у Базель полетіли літаком Щербицького – Решко
Стефан Решко показує на фото зіркового "Динамо". фото: fcdynamo.kiev.ua

Сьогодні виповнюється 45 років першій перемозі київського "Динамо" в Кубку кубків. Колишній захисник команди Стефан Решко згадує переможний розіграш.

Стефане Михайловичу, вам зразу ставили завдання перемогти чи бодай дійти до фіналу?

У вересні 1974 року ніхто ніяких завдань не ставив, ніяких накачок чи чогось такого не було. Лобановський готував нас до кожного конкретного суперника. Першим випав болгарський клуб ЦСКА "Септемврійско знаме". У ті часи це був дуже солідний клуб із сімома гравцями збірної Болгарії у складі. Перша гра в Києві була дуже важкою, тягучою. Ми виграли – 1:0. На виїзд до Софії їхали з тривожним серцем. Відверто кажучи, трохи побоювалися болгар. Але все склалося найкращим чином. Блохін наприкінці матчу забив, і ми знову виграли.

Хто був сильнішим суперником? "Айнтрахт" із Франкфурта в другому колі чи ПСВ у півфіналі?

Однозначно голландці. Дуже якісна команда. В останні 15 хвилин першої київської гри вони нас сильно прихопили. Влучили в штангу, забили гол з офсайду. Але ж і рахунок уже був – 3:0. Бігти вперед не треба було.

Чи був момент у грі-відповіді, коли питання переможця висіло на волосинці?

Ні, не було. Голландці першими забили, але ніякої переваги в них не було. Рівна гра з однаковою кількістю моментів у обох команд. Глядачів було 24 тисячі – не надто вірили в свою команду. А потім Буряк зрівняв за 15 хвилин до кінця матчу - й уся інтрига вмерла.

Якісь накачки перед фіналом були? Партійні боси заїжджали?

Та ні, нічого особливого. Тільки на гру полетіли службовим літаком першого секретаря ЦК КПУ Володимира Щербицького. Це був Ту-134, без особливих наворотів. Ми потім розпитували в льотчиків, чим він відрізнявся від звичайного. Казали, що може взяти більше пального, але й менш економний. Згодом ми тим літаком ще літали на матч в Ісландію.

Фінал грали в Швейцарії. Ви там були вперше?

Так, уперше. Країна сподобалася ще з вікна літака – озера, гори, якісь фермерські господарства, і все зелене-зелене. Потім відпустили походити по магазинах. Частину товару продавці виносять на вулицю. Уперше побачив, як шампунем миють вітрини магазинів і навіть тротуар біля них. Враження були незабутні.

Як Лобановський напучував вас перед фіналом?

Та він навпаки намагався зняти напруження. Уже перед виходом на поле присіли на доріжку. Лобановський став і каже: "Ніякого хвилювання, вийшли й робимо свою справу. Граємо у свою гру". Угорці теж були серйозною командою – дорогою до фіналу вони вибили "Ліверпуль" і "Црвену Звезду". А югослави перед цим переграли "Реал". Однак сама гра далася не надто важко. Онищенко швидко забив два м'ячі. Тому в перерві Лобановський уже не здавався таким напруженим. Казав спокійно грати й зловити їх на контратаці. Що Блохін і зробив. Рахунок став – 3:0.

Що найбільше запам'яталося після фінального свистка?

Коло пошани. На одному із секторів стадіону в Базелі сиділи угорські емігранти, які виїхали до Швейцарії після придушення повстання 1956 року. Усю гру вболівали за своїх. Коли ми з кубком побігли почесне коло, вони сприйняли це як образу. У нас полетіли яблука, банани, інші фрукти. Довелося зрізати коло й оббігти ту трибуну. Потім випили шампанське з Кубка. Як зараз пам'ятаю, це був солодкий мускат.

Якось Володимир Мунтян сказав, що Лобановський і Базилевич були живими людьми й могли собі дозволити випити разом із вами після перемоги.

Нічого подібного. Хіба по ковтку з кубка. Ми виграли 14-го увечері, а вже 18-го мали грати за збірну в матчі відбору на Євро проти Ірландії. Тому ні про яке гуляння не йшлося. Після гри нам вручили по 700 доларів премії. Усі хлопці в основному закупили техніку. Хтось телевізори брав, а я купив двійку Panasonic – радіо і касетний магнітофон, два в одному. Закуповувалися щедро, бо знали, що літак летить прямо на Київ, не буде ніякої пересадки в Москві і тяганини з коробками від покупок. Цей Panasonic і досі в мене стоїть.

Фінал кубка - найвизначніший матч у вашій кар'єрі?

Ні. Матчі на Суперкубок ыз "Баварією" були ще емоційнішими. Мені випало опікати Герда Мюллера. Тренери казали: "Вивчай і повторюй його рухи. Ходи за ним слідом. Його посадять на лаву запасних – і ти поруч сідай". Журналісти насміхалися ще більше. Хтось казав: "Він у душ – і ти за ним"! Але жарти-жартами, а зіграти я йому не дав. Герд постійно обурювався, щось намагався довести італійському арбітрові Гонелі. А той чесно судив, ще й жовту йому виписав. Десь бачив фото: я і Мюллер. Герд сидить на землі й обурюється. Динамічна така фотографія.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Київське "Динамо" вперше виграло єврокубок

Стефан Решко закінчив грати за "Динамо" 1978 року, коли мав 31 рік.

Зараз ви читаєте новину «На фінал у Базель полетіли літаком Щербицького – Решко». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 163
Голосування Який результат покаже збірна України з футболу на Євро-2020/21?
  • 1) не вийде з групи
  • 2) дійде до 1/8 фіналу
  • 3) дійде до 1/4 фіналу
  • 4) дійде до 1/2 фіналу
  • 5) дійде до фіналу
  • 6) виграє турнір
Переглянути