Месут Озіл покинув збірну після політичного скандалу, а як же "спорт внє політики"?

 

Троє футболістів зустрілись з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом. Дженк Тосун виступає за збірну Туреччини, до нього претензій немає. А от Ілкай Гюдугон та Месут Озіл натуралізовані німці турецього походженяя. Відразу після публікації фото голова Німецького футбольного союзу (DFB) Райнхард Гріндель розкритикував вчинок гравців:

"Німецький футбольний союз, безумовно, поважає особливе становище наших гравців та їхнє походженням. Однак Ердоган не поділяє цінностей союзу і футболу загалом. Ось чому гравцям національної команди не слід брати участь в його передвиборній кампанії. DFB не підтримує вчинок наших гравців".

Колишній гравець збірної НІмеччини Штефан Еффенберг запропонував взагалі радикальні заходи:

"Якщо ви просуваєте певні цінності, як DFB ( Німецький футбольний союз) постійно повідомляє, то рішення тут має бути одне – вигнати двох цих гравців зі збірної Німеччини.
Озілу і Гюндогану пощастило, що DFB поводиться мінливо і не так активно в цьому випадку", – сказав Еффеберг.

І все відбулось за кілька тижнів до старту мундіалю. Але ситуацію "зам'яли" обидва гравці поїхали на КС-2018. Там разом з іними партнерами по команді зганьбились та після групового етапу поїхали додому.

І вже за тиждень після поверенення Озіл під тиском громадськості та ЗМІ написав лист-виправдання:

"У дитинстві моя мама навчила мене завжди поважати і ніколи не забувати те місце, звідки я. Ці цінності важливі для мене і зараз.

У травні я зустрічався з президентом Ердоганом у Лондоні під час благодійної і освітньої події. Вперше ми зустрічалися з ним у 2010 році після того, як він разом з Ангелою Меркель дивився в Берліні матч між збірними Німеччини та Туреччини. Відтоді наші шляхи часто перетиналися.

Я знаю, що наше спільне фото викликало великий резонанс у німецьких ЗМІ. І хоча деякі люди можуть звинуватити мене у брехні й обмані, це фото не мало ніяких політичних мотивів. Для мене спільне фото з Ердоганом не несло ніякого політичного сенсу, не стосувалось виборів.

Це був прояв поваги лідеру країни моєї сім'ї. Я футболіст, а не політик, і наша зустріч не була спрямована на підтримку будь-яких поглядів. Насправді ми спілкувалися на ту ж тему, що й завжди – про футбол, адже він (Ердоган) у молодості теж був футболістом.

Я здогадуюсь, що комусь це може бути важко зрозуміти, адже в багатьох країнах політичний лідер не може розглядатися окремо від особистості. Але в моєму випадку все інакше", - спробував пояснити ситуацію Озіл.

А вже ввечері того ж дня опублікував в Twitter ще одну заяву

"Я більше не хочу бути козлом відпущення через вашу некомпетентність та нездатність", – сказав Озіл на адресу президента Німецького футбольного союзу Райнхарда Грінделя та заявив про закінчення виступів за збірну Німеччини.

Відразу після цього в гру вступив президент "Баварії" Улі Хьонесс.

"Я радий, що все це закінчилося. Для збірної Німеччини це хороші новини. Щоразу, коли Баварія зустрічалася з Арсеналом ми атакували через їхнє слабке місце – Озіла.

Озіл роками грає наче лайно. Востаннє він відбирав м'яч у суперника ще до ЧС-2014, а зараз ховається за фотографією із Ердоганом і звинувачує в усьому інших. Потрібно почати із себе. Найгірше – 35 мільйонів його "фанів" у соцмережах, яких насправді не існує. Вони можуть радіти хіба з кожної точної передачі в його виконанні", – сказав очільник мюнхенців.

Відповіли на звинувачення і в німецькому футбольному союзі.

"DFB шкодує про рішення півзахисника Месута Озіла піти зі збірної Німеччини і рішуче відкидає звинувачення в расизмі, які прозвучали в його заяві. Ми дякуємо Озілу за прекрасний виступ у футболці національної збірної"

А от Ердоган підтримав свого земляка та назвав німців расистами:

"Таке расистське ставлення через релігійні погляди до молодого хлопця, який завжди викладався на 100% в матчах за збірну Німеччини, просто неприйнятне.

Цілую його очі. Повністю підтримую заяву Месута", – сказав президент Туреччини

На цьому скандал, поки що, вщух, але щось підказує, що невдовзі відбудеться продовження. Як мінімум, Ілкай Гюндоган має сказати своє слово у цьому незавершеному конфлікті.