Луческу став заробітчанином

Зрозуміло, що проблеми переможеного нами суперника обходять мало. Туреччину випереджаємо на три очки, подальше протистояння з нею тільки заочне. Але тут особливий випадок. Учора по той бік поля була команда, очолювана Мірчею Луческу. Румун сам себе проголосив творцем нинішньої збірної України. До цього твердження можна ставитися неоднозначно. Але 12-річне перебування біля керма "Шахтаря", півфінал Ліги Європи, успішна боротьба з київським "Динамо" до і під час президенства Януковича – це факти, від яких не відкараскаєшся.

Луческу ніколи не був топ-тренером. Швидше, помітним на європейському континенті фахівцем, поліглотом – це забезпечувало йому комфорт у роботі з бразильцями, педагогом – умів розкрити молодих іноземців, бо українці апріорі його цікавили менше, сильним аналітиком – а це викликало зацікавленість до його публічних виступів. Для переходу на вищий рівень Луческу бракувало тактичних перемог – не вважати ж таки виграшні матчі у Сьоміна, Блохіна та розваленої "Роми" Монтелли.

Саме тому він не реалізував свій шанс в "Інтері", а в Донецьку просто використав потенціал наявного складу.

Навіть зараз для тимчасового "вихлопу" румун був би більш доречний на посаді головного тренера "Шахтаря", бо краще знає цю команду, ніж підкований тактично, але відсторонений від навколишніх реалій Фонсека.

Але стратегічно ніякого Луческу не буде ні в "Шахтареві", ні в клубі, що прагне розвиватися. Румун – це вчорашній день, з його персональною опікою у захисті і шаблонним методом ведення наступальних дій.

Його час пішов. Робота в "Зеніті" це тільки довела. Провал у Санкт-Петербурзі неважко було передбачити. Після нього Луческу зрозумів: до серйозного проекту не запросять. Вихід: або закінчувати, або – свідомі репутаційні ризики. Румун обрав другий варіант – прийняти розвалену Туреччину ніколи б не дозволив собі фахівець, який цінує своє ім'я. Навіть провальний як тренер голландець ван Бастен не хотів зайвий раз осоромитися і відмовився очолити "Мілан" ще часів Берлусконі, розуміючи, що з такою командою "ловити нічого".

А Луческу пішов шляхом Капелло. Великого тренера, який понад усе любить гроші, тому поїхав заробляти до Росії чи Китаю. Або Ліппі. Або Адвоката. А що показують тренери, яким уже 70 чи в межах того – бачимо на прикладі Вентури, нинішнього тренера збірної Італії, чи Дель Боске, колишнього наставника іспанців. Ніхто ще не здатний перемогти час.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Гастролер" Луческу допоміг Україні здобути перемогу

Луческу могли вчора врятувати турецькі індивідуальності, але Туран почав матч на лаві запасних. І весь ефект від дипломатичних здібностей румуна зник. І не треба говорити про те, що Арда не грає у "Барселоні", що міг не витримати фізично. Такий Туран точно не був би найгіршим, партнери не носилися на полі як метеори. І він точно доречніший на позиції крайнього, ніж технічний, але не швидкісний і пристосованіший до гри в центрі поля Чалханоглу. Турецькі журналісти це розуміли. Тренер – ні.

Луческу вирішив напустити туману перед грою, підняти своє "я" і створити ілюзію інтриги. На ділі – засобів впливу на результат у нього не було. Жодних – тому навіть суддівство у післяматчевій промові Луческу пройшло другим номером. Якби першим – його репутація впала б ще нижче.

І тоді працедавець міг би замислитися над доцільністю угоди з румунським тренером, варіантом її анулювання. Цього Луческу дозволити собі не може.

Бо на заробітках.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як ви пояснюєте перемогу України над Туреччиною?

×