"Гастролер" Луческу допоміг Україні здобути перемогу

Учора збірна України з футболу перемогла Туреччину – 2:0 і вийшла на поточне перше місце в групі.

Микола Несенюк аналізує харківський поєдинок.

Українці історично вдало грають у футбол із турками ще від 30-х років минулого століття, коли турецькі команди приїжджали до нас на неофіційні матчі. Нічого не змінилося і у новому столітті. Згадаймо торішню перемогу "Динамо" над "Бешикташем" із рахунком - 6:0.

Ще після першого матчу відбору між Туреччиною та Україною, що відбувся торік у Коньї, було зрозуміло, що у збірній наших суперників існує глибокий конфлікт. Недарма тодішній тренер турків Фатіх Терім понад годину відбивався після тієї гри від уїдливих запитань місцевих журналістів: у нас таке уявляєте?. Тоді українці втратили перемогу, яка була практично в їхніх руках і ускладнили собі турнірне становище.

На другий матч з Україною турків привіз новий тренер Мірча Луческу, який після звільнення із "Шахтаря" знаходиться "на гастролях", допомагаючи розвалитися спочатку пітерському "Зеніту", а тепер збірній Туреччині. Скажу одразу – такої слабкої і безпомічної команди я у турків не бачив взагалі ніколи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Шевченко прокоментував гру з Туреччиною і пояснив причини перемоги

Навіть тренери українських "Олександрії" та "Олімпіка" знають, що найкращим засобом проти футболу "імені Рауля", який до збірної практикувало "Динамо", є високий пресинг. Він примушує захисників і воротаря суперника помилятися під час "контролю м'яча" і не дає розпочати атаку. Хіба цього не знав Луческу? Збірна Туреччини із перших хвилин зустрічала атаки українців у найзручнішому для них місці – за центром поля. Коли ж додати постійні помилки у передачах і неузгодженість у грі турецької команди, яка відкривала супернику "коридори" для атак – картина стане зрозумілою стовідсотково.

Якби я був "знавцем" чи "експертом", то подумав би, що або Туреччина навмисно "зливає" цей матч, або гравці "плавлять" тренера. Настільки легко українці отримували нагоди атакувати і забивати. І якби у центрі півзахисту нашої команди був гравець більш притомний, ніж Коваленко, то українці вже до перерви вигравали щонайменше у три-чотири м'ячі. Але вистачило і того, що забили. Із вчорашньою Туреччиною справжніми "професорами" виглядали Степаненко і Ротань, які невимушено "читали" комбінації суперників. У центральних захисників нашої команди "роботи" майже не було, а крайнім оборонцям залишалося лише вчасно доставляти м'яча Ярмоленку та Коноплянці та відкриватися на "забігання".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Луческу всю прес-конференцію говорив про суддівство

Головне запитання після матчу у Харкові і перед грою у Рейк'явіку – чи це українці були такі сильні, чи турки такі слабкі? Розумію, що всім нам хочеться бути сильними. Але краще подивитися на речі реально, подякувати Луческу і готуватися до гри з Ісландією, врахувавши усі помилки, аби їх не повторювати. Щоб не потрапити під холодний душ у країні гарячих гейзерів.

×